Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Але що було ще більш важливим - ні чемпіон послідовників Праведного Слива, ні інші монахи в зеленому не виглядали сонними. І це при тому, що Дінг-Тхонги вони проковтнули понад годину тому.

Олег дістав свій унікальний, круглої форми Дінг-Тхонг і демонстративно поклав його собі на язик.

Цукерка не танула в роті. Вона важко жувалася, і з кожною секундою Олег сам собі нагадував, що це його останній прийом їжі.

Шматок нудотно солодкої цукерки з горіхом прилип до нижнього ряду зубів, даючи Олегові останній шанс передумати. Він ще міг виплюнути ту третину Дінг-Тхонга, але замість цього Олег методично дошкреб залишки цукерки своїм язиком.

Кольори відразу стали більш контрастними. Тепла пара з рота здавалася Олегу густішою. Фарби на землі, пагорбах і крижаному морі затремтіли. Серце вистрибувало з грудей. У страху пропустити хоч щось, йому більше не хотілося моргати.

Звісно, таймер Олега почав цокати давно, ще з першої секунди його зачаття, але з Дінг-Тхонгом прийшло чіткіше розуміння, в який саме день його час спливе. Утім, усе як завжди - реальність не змінилася, але він почав бачити її по-іншому.

- Мене, найімовірніше, звуть Олег, - представився лідеру червонооких Олег.

Своїм вчинком Олег порушив новітню чоловічу традицію - працювати пліч-о-пліч, водночас навіть не знаючи імен одне одного.

Володар чорної коси кивком оцінив прийом Дінг-Тхонга у виконанні Олега. Мовляв: "ти - найімовірніше Олег, зрозумів усе пізно, але все ж таки зрозумів".  

- Я - Буер, - уже знайомим, хрипким голосом відповів чемпіон зелених роб Слива. Саме Буер був тим, кому так сподобалася новітня класифікація "Гусениці" як Двохвостки.

З лівого боку Олег почув дзенькіт мідних черевиків по кам'яній плитці, що наближався. Чернець із якорем у руці вирішив приєднатися до Олега і Буера. Морська вода на його волоссі та робі замерзла і не думала танути.

- А мене звали Маттіа, - представився монах із вусиками і дістав із кишені цукерку. Його Дінг-Тхонг хоч і зберіг колишню квадратну форму, але з потраплянням у морську воду розгубив свою білизну.

Чемпіон жовтих роб Вінчі дмухнув на свій брудний Дінг-Тхонг і відразу його проковтнув. Буер і Олег шанобливо кивнули ченцю на ім'я Маттіа, вітаючи його на стороні, з якої не буде повернення.

Мерцям дозволено базікати без угаву, тому Олег більше не обмежував себе заходами пристойності та етикету.

- Тебе на сон ще не тягне? - запитав червоноокого монаха Олег.

Лише якусь хвилину тому запитання на кшталт цього вважалося б надмірно грубим.  

- Не тягне, - хриплячи, відповів Буер із послідовників Праведного Слива. - Спочатку потрібно наблизити до нас усіх Край.

Ні Олег, ні Маттіа знати нічого не знали про заповітний Край, і підтримати бесіду з цієї точки було непросто.

- Я чув, як служителі кажуть: "Відспимося в гробах", - доповнив Олег і засміявся зі свого ж жарту. - Це точно про нас тут.

На свій подив, Олег сміявся на самоті. Але яка вже різниця?

- У мене в кишені валяється ще один Дінг-Тхонг, - як ні в чому не бувало зізнався Олег. - Може і його проковтнути для більшого ефекту?

- Я з'їдав по одному приблизно кожні 10 хвилин, - відповів йому Буер. - Разом виходить 5-ть. Жодної різниці між першим і п'ятим я не відчуваю.

Олег перевів погляд на чемпіона з храму Святого Вінчі.

Вени на лобі та шиї Маттіа забилися кров'ю, а його скроні помітно пульсували. Вени Жовтого Чемпіона не просто набрякли, вони стали схожі на товстих черв'яків у нього під шкірою. Шкіра навколо "набряклих черв'яків" здавалася настільки тонкою, що навіть один паперовий поріз міг стати для Маттіа смертельним.

Олег повернувся назад до Буера, але нічого подібного в нього на обличчі він не помітив. Повсюдний шар чорної фарби тримав у таємниці розташування його веснянок, родимих плям, родимок і вен.

Потім Олег доторкнувся до свого обличчя і до своєї шиї. Його власні вени, як і раніше, лежали за кілька міліметрів під шкірою. Олег спершу подумав, що його організм надто великий, і одного Дінг-Тхонга йому має бути замало, але худенький Буер сам зізнався в тому, що прийняв 5-ту дозу і змін не помітив.

У будь-якому разі, фанатики Праведного Сливу вже такими Олегу не здавалися. Навпаки, їхній підхід до бою з Демоном Марою виявився навіть прагматичним. Хто з полеглих монахів Вінчі, Мари або Школи міг засудити зелених за їхню "пиху"? Кожен послідовник Сліва давно прийняв свій Дінг-Тхонг, і багато хто з них готовий просто зараз битися. Того ж не можна сказати про ченців, що холодними лежали на берегах Міста Троянд, при цьому так і не скуштувавши Дінг-Тхонга. Адже хто знає, можливо, білий кубик, навпаки, допоміг би тоді ще живим виторгувати у Хормейстера годину чи дві.

Трійку м'ясних гусениць стало краще видно на місячній дорозі. Спостерігач міг розгледіти їхню блідість і "пушок", що розвивається на вітрі і складається з тисяч дитячих рук.

Двоє з трьох аватарів Мари розповзлися в протилежні боки, і тільки одна Двохвостка продовжила свій хід уперед, прямо на монахів-воїнів. Одночасно з цим кожен із ченців у жовтих і фіолетових шатах проковтнув свої останні ласощі.