Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

***

– Інспекторе, я обожнюю кримінальні хроніки і мав честь особисто взяти участь у декількох із них, але будьте ласкаві перейти до моменту, де йдеться про нас із доком, – перервав Атрік Ноана, що захопився власною розповіддю і міг продовжувати її годинами.

Цього року злочинець розширив зону дій і збільшив активність. Він помітно наслідив на Імодалісі, де, здавалося б, людське життя коштує дешево, можна розгулятися на повну силу з мінімальним ризиком, але за фактом кожен підданий на обліку і під контролем. Чорнокрилий Садівник викрав одразу двох дівчат-студенток – дочок заступника губернатора Тікоміти, і застрелив їхнього охоронця. Вбивця (за міграційними даними – Пріо П’ю, хоча це явно вигадане ім’я) з боєм уникнув поліції.

Його вдалося простежити до Мебіса, а саме – до різношерстого передмістя, де він розчинився у натовпі. Незабаром в одному з барів сталася бійка, і потерпілі почали скаржитися на провали в пам’яті. Міжсистемний розшук розставив сіті у всіх доступних напрямах, і в них одразу ж потрапили деякі особи з неприродною цікавістю до тієї самої бійки.

– Інспекторе, я ніколи в житті не почувався настільки важливим. – Атрік уважно слухав Ноана і водночас не забував обмінюватися з Адою багатозначними поглядами, в яких уже проскакували іскорки неприборканої пристрасті. – Прошу, не зупиняйтесь! А коли виговоритеся, зробіть ласку: скажіть правду. Чим ми з Матісою вам сподобалися? Чому ми настільки унікальні, що заслуговуємо на відвертість? Чи не заслуговуємо, га?

– Я не повідомив вам нічого засекреченого. – Ноан випромінював майже відчутну безтурботність – таку ж фальшиву, як і він сам та його безмозка помічниця. – Все це не раз і не два мусолилося у медіа. Я лише хочу, щоб ви розуміли: на кону – життя людей, і саме від вас, Реббіте, залежить майбутнє розслідування.

– Угу, звичайно. А у вихідні я рятую планети і запрошую в ліжко принцес.

Ада округлила очі, й Атрік запізно зрозумів, що остання частина фрази не додала йому популярності.

– Заздрю вам, особисто я у вихідні сплю як бабак. – Ноан мав справді безмежне терпіння. – Що ж до моєї справи, то гляньмо на час ваших геройств на Мебісі. О п’ятнадцятій десять камери бару «Стильна папайя» зафіксували конфлікт між Матісанеї…

– Матіса. Її звуть Матіса Лью.

– …між Матісою Лью та Інаном Улі, її колишнім начальником, причому колишнім саме завдяки докторці Лью. Через три хвилини цей конфлікт переріс у рукоприкладство, призвідник – Інан Улі. Улі підтримали близько десятка завсідників переважно чоловічої статі, на допомогу докторці прийшла якась асіанка, яка вміє ховати обличчя від камер.

– Асіанин, – виправив Атрік. – Там був асіанин. Не асіанка. Не знаю, що у вас на камерах, але чоловіка від жінки я відрізню й із заплющеними очима.

– Асіанка, Реббіте, – наполягав Ноан. – Вона з першого удару відправила якогось здоровила в нокаут і втекла до вашого з Райсом прибуття о п’ятнадцятій шістнадцять. Вгадайте, що сталося за десять секунд після того, як ви переступили поріг?

– Я набив морду одному рудому мерзотнику і кільком покидькам, яких не запам’ятав?

Ноан скрушно зітхнув.

– Ну і хто вас тягнув за язик? – дорікнув, вельми правдоподібно зображуючи прикрість. – Камери вимкнулись у момент, коли ви тільки підходили до барної стійки. Ваш злочин не зафіксовано, однак після такого зізнання…

Він зробив багатозначну паузу і знову стукнув килимок ногою, наче проганяючи з підлоги нещасних їжаків і вимагаючи від кают-компанії лиш ніжну зелень без жодних натяків на біду.

– Заява від потерпілого де? – Атрік зустрівся поглядом з Адою і внутрішньо скривився. Давним-давно, у звичайному житті він з радістю кидався у хвилюючий вир флірту, але інспекторці Ліс був потрібен грубий примітив. Це не приносило задоволення. – Я, може, просто фантазую… От прямо зараз фантазую, адже поряд – справжня богиня з поліцейським значком. Це трохи збуджує.

– Дякую за компліменти, Реббіте, я задоволений і схвильований до глибини своєї самотньої вразливої душі. – Ноан насмішкувато посміхнувся. – Але повернімося до Мебіса. Ми… Під «ми» я маю на увазі управління, а не нас із інспекторкою Ліс, що чомусь не виявляє ні зацікавленості, ні ініціативи. Зацікавленості справою, ясна річ, а не свідками та потерпілими. Так ось, ми вважаємо, що експериментальний апарат «Пуся»… Вам смішно, Реббіте? У перекладі з еліанської це означає «Погибель». Є підстави вважати, що «Пусю» було використано впродовж тих семи хвилин, протягом яких не працювали камери. Ви з Райсом і лікаркою єдині доступні свідки, які не скаржилися на брак спогадів. Від вас залежить, чи зможемо ми врятувати викрадених дівчат. Вам потрібно згадати кожну дрібницю.

– П’ятдесят на п’ятдесят, що вони врятуються без нашої участі. Статистика, Ноане.

– Або помруть.

– І таке може бути, – погодився Атрік. – Життя жорстоке і непередбачуване. Наприклад, «Пуся». Ні, краще «Погибель». Так ось, «Погибель» – це що?

– Експериментальний апарат, Реббіте. – Інспектор дивився прямо перед собою. – Більшого вам знати не треба.

– Апарат для масового стирання пам’яті? Чи для попередження…

– Реббіте. Досить. Це не має значення. – Ноан ніби випльовував слова. – Запам’ятайте: ми не ліземо у міжнародну політику.