Читати книгу - "Пірат"

Морщачись від болю, Джордана зіп'ялася на ноги. Пістолетом Лейла показала їм: ідіть уперед. Тримаючи Саміра на руці та ведучи за руку Мухаммеда, вона насилу пробиралася через салон.

— Віддай дітей няньці,— скомандувала Лейла.

Джордана глянула на неї.

— Роби, як я сказала! Квапся! А то їм доведеться корчитися від болю! — Лейла по-звірячому замахнулася.

Джордана мовчки віддала своїх хлопців няньці. Вони підвели на неї перелякані очі. Вона поплескала їх заспокійливо.

— Не бійтеся. Все буде гаразд.

Вона ледь не скрикнула від болю, відчувши, як цівка пістолета вп'ялася в її поперек. Коли вона обернулася, то побачила дивний вираз задоволення в очах Лейли. Вона стиснула уста. Ні, вона не порадує її, не застогне.

— А ти йди з Рамаданом до кабіни пілотів,— прошипіла Лейла.

Молодик змусив її іти попереду. Як тільки вона відчинила двері до кабіни пілотів, він різко штовхнув її всередину. Вона спіткнулася і впала на коліна, а він ускочив у вузький простір позад нею.

Капітан Гайяд, другий пілот Боб та бортінженер Джордж здивовано озирнулися. Джордж потягнувся до гайкового ключа, що був над головою.

З неочікуваною швидкістю Рамадан ударив його прикладом рушниці в обличчя, відкидаючи його назад на сидіння. З його розбитого носа зацебеніла кров.

— Не намагайтеся зробити яку-небудь дурницю,— кинув він своєю чіткою англійською мовою,— бо цим ви вгробите всіх, хто в цьому літаку.

Енді Гайяд глянув на нього, потім — на свого бортінженера.

— Ти — в порядку, Джорж?

Джорж кивнув, затуливши ніс носовиком. Джордана звелася на ноги.

— Де аптечка?

— В коробці, над сидінням Джорджа,— відповів Боб.

Вона взяла металеву коробку і відкрила її. Поквапом зірвала з кількох пакетів марлевих бинтів упаковку і подала їх Джорджеві. Тоді перевела очі на капітана.

— У Рауля глибоко розрізана щока.

Вона намірилася була йти до салону.

— Зачекай хвилину! — перегородив їй дорогу Рамадан. — Ти ще тут не скінчила. — Він повернувся до капітана. — Нас троє на борту і всі озброєні автоматичною зброєю та гранатами. Це дає нам право розпоряджатися літаком, ти це розумієш?

— Вас троє? — спантеличено спитав Гайяд.

— Лейла — одна з них,— сказала Джордана.

— Лейла? — Гайяд довго і протяжно свиснув. — Такого ще світ не бачив. Бути викраденим дочкою твого власного боса.

— Тепер, коли ви все зрозуміли, мусите виконувати мої розпорядження точно так, як я вам їх даю,— сказав Рамадан.

Гайяд зиркнув на Джордану. Вона кивнула. Він перевів погляд на молодика.

— Слухаю,— відповів він.

— По-перше, ти поінформуєш Бейрут, що плани польоту змінилися, ти запросиш дозволу на переліт з Лівану до Дамаска.

Гайяд занотував щось у записнику, який лежав поруч.

— Це є.

— Коли ми будемо летіти над Сирією, скажеш їм, що у нас знов помінялися плани, і запроси дозволу полетіти через Ірак до Тегерана.

Гайяд глянув на нього.

— У мене не вистачить пального, щоб долетіти до Тегерана.

— Не турбуйся,— довірливо сказав Рамадан. — Ми туди не полетимо.

— А куди ж ми полетимо? — спитав капітан.

З кишені свого піджака Рамадан витяг клаптик паперу і подав пілотові.

— Ось куди ми летимо.

Капітан поглянув на цидулку, потім на молодика.

— Ти — божевільний,— сказав він. — Там немає місця, щоб приземлити літак такого розміру, як цей. Там же одні гори.

— Є там місце,— сказав Рамадан. — Я покажу тобі, коли прилетимо туди.

— Є там оснащення для посадки по приладах? — спитав Гайяд.

— Ні,— відповів Рамадан. З нього вирвався короткий нервовий сміх. — Та в тебе ж репутація одного з найкращих пілотів. Певно, що у Аль Фея все тільки найкраще. Навряд чи тобі буде важко провести візуальний вихід і посадку.

— Сподіваюся, що ти маєш рацію,— промимрив Гайяд. Він потягся до вимикача рації. — Краще я зв'яжусь з Бейрутом.

— Хвилинку! — Рамадан підхопив головні телефони з панелі бортінженера і приклав один до свого вуха, в той же час тримаючи пальця на спусковому гачку свого автомата, який він притискав під пахвою другою рукою. — Тепер можеш викликати. І пам'ятай, ні слова про захват, бо застрелю на місці. Ми не хочемо, щоб хто-небудь знав про це. Поки що.

Гайяд понуро глянув на нього і кивнув.

— А тепер, можу я повернутися і допомогти Раулю? — спитала Джордана.

— Авжеж,— здавалося, що Рамадан трохи розслабився. — І поки ти будеш цим займатися, можеш сказати їм, що тут я все тримаю під контролем.

Після обіду, десь біля четвертої, Бейдр зайшов до кабінету Діка. Він їздив до банку на обід, після провів кілька зустрічей. Він оглянув кабінет і запитав:

— Де Лейла?

Дік здивовано підвів на нього очі.

— Цього ранку вона полетіла до Бейрута.

— До Бейрута? — на обличчі шефа з'явився спантеличений вираз.

— Я думав, що ви знаєте. Вона полетіла