Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Стожар. Трилогія Палімпсест. Книга 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Стожар. Трилогія Палімпсест. Книга 1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стожар. Трилогія Палімпсест. Книга 1" автора Ярина Каторож. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 108 109 110 ... 119
Перейти на сторінку:
зі зброєю? Село забезпечене? І скільки тут сервусів?

— Зброї в нас на п’ятдесят сервусів, хоч зазвичай у селі перебуває сорок. Зараз, через втрати, — тридцять. Я написав, щоб прислали ще стільки ж. Баргове в силах їх утримувати, а люди потрібні тут для додаткового захисту. Якщо поруч з’явиться ще одна зграя вовків, а нас з тобою не буде, селу знадобиться оборона. Зважаючи на те, що воно ще й на самому кордоні з Диким краєм.

— А з цим є якісь проблеми? — вирішила уточнити я.

Всевлад мить мовчав, але я відчула, як його тіло ледь напружилось. Втім, це тривало лише якусь секунду.

— Жодних проблем.

«Але ж це не так?» — подумалось мені, та перепитувати я не стала. Не при Аццо. Навряд чи Всевлад приховує (якщо приховує) щось таке, що стосується белатського пана з краю імперії.

— Що ж, був радий знайомству, Ханно. Сподіваюсь, служба в Барговому буде вам у задоволення, — мовив Аццо підводячись.

— Дякую, Аццо.

— А мені пора до справ. То коли вирушаєте, Всевладе?

— За три-чотири дні, як я й сказав, — незворушно нагадав дарвенхардець.

Аццо кивнув і пішов. Маленькі служки, що стояли біля дверей, вклонились йому мало не до землі.

— Залиште нас, — наказала я їм. Коли брат із сестрою пішли надвір і зачинили за собою двері, я нарешті поглянула на Всевлада. Він сидів навпроти мене, розслаблено відкинувшись на спинку стільця.

— Я не знала, що тепер ми будемо служити разом. Як так сталось? І що це за свистки, завдяки яким ти знайшов мене?

— Одразу до справи, — мовив чоловік примружившись. Він змінився. Обличчя стало жорсткішим. Суворішим. Риси трохи загострились, волосся відросло ще більше. На голову він, як я та Ярий, пов’язував шкіряну стрічку. Те, що він мав два метри зросту, вражало, навіть коли Всевлад сидів, зважаючи на його міцну статуру та широкі плечі.

Я, хоч і висока, була значно нижчою за Всевлада, хоч і встигла вже це призабути.

Промовчала. Всевлад ледь зітхнув.

— Гаразд… Ярий подарував мені такий самий свисток, що маєш і ти. Ці свистки створені в парі, і чути свист одне одного можуть лише ті, кому вони належать. На відстані до п’яти-шести кілометрів. Він не розповів тобі?

Я похитала головою.

— Ярий часом служить і за межами Дарвенхарду. Дуже зручно мати таку річ, коли йдеш кудись з іншим дарвенхардцем, і треба зберігати мовчанку. Коли я послав по нового напарника, Ярий, вочевидь…

— Він подарував мені свисток до того. Невже він знав, що ми зустрінемось? — допитувалась я. Якусь мить Всевлад витріщався на мене.

— Ну, тоді Ярий просто розумний мужик. А може… Може, він просто хотів тобі щось подарувати, а без пари той свисток йому і так до одного місця.

Я мимоволі посміхнулась.

— Досить вірогідно.

Відкинула ковдру, встала й, обійшовши стіл, зупинилась перед Всевладом. Він усміхнувся — несподівано щасливо. Суворе, зосереджене лице на мить зникло, ставши на мить таким, як я пам’ятала зі Сколісу. Щось у мене в грудях сильно закололо. Він такий вродливий. Хай і змінився.

— Ну ж бо, підйом, дарвенхардцю. Невже ти забув, що ми маємо привітатись? — я не втрималась і штурхнула його в плече. Він сидів такий зумисне розманіжений, різко почавши валяти дурня після відходу Аццо, що це починало мене злити. Але я відчувала, що рада його присутності, так само, як і він — моїй.

Всевлад встав. Я простягнула руку і він стис моє передпліччя, а я — його. Відчула поколювання в кінчиках пальців там, де торкнулась чорної сорочки.

Наші голоси злились в унісон:

— Присягаюсь, напарнику, служити Циркуті та тобі віддано і беззаперечно, до перемоги в битві чи смерті.

Така сама присяга, яку я вже дала своєму попередньому напарнику в Орієні, і яка, подібно тій, що прозвучала з моїх уст у Медії в день, коли я стала дарвенхардкою, не мали для мене особливого, тремкого значення. То були просто слова, обов’язкові для вимовляння в певний момент.

Але зі Всевладом… Коли я дивилась на нього і чула, як його голос зливається з моїм, а між руками проскакують незримі, але такі обпікаючі іскри, все було геть по-іншому. Відчувала, наче звуки, які зривалися з подихами, огортали наші передпліччя міцною, нерозривною сіткою. Надто глибокі спогади єднали нас у минулому, аби тепер присяга одне одному видалась просто словами.

Я відчула, що моя рука почала тремтіти — геть неймовірна річ для дарвенхардки. Але враз тремтіння припинилось — Всевлад сильніше стиснув пальці.

— Дякую, що врятував мене, Всевладе, — мовила я тихо і розірвала рукостискання.

Розділ 11

Я дозволила собі відпочити аж до наступного дня. Виспалась, переглянула книжки в кімнатці, що примикала до моєї спальні. Всевлада не було — після сніданку ми трохи ще погомоніли, а тоді він пішов у справах. Мисливці саме йшли перевіряти пастки, і Всевлад хотів піти з ними, щоб у разі чого захистити від вовка. Якщо так і далі піде, в селі не лишиться чоловіків, здатних полювати, а в прикордонні це дуже паскудно. Поля тут не такі щедрі, як ліси.

— Зі мною все гаразд, можу… — почала, було, я, але Всевлад похитав головою.

— Ти ще втомлена і чудово це знаєш. Відпочивай. Я візьму кількох сервусів. Хоча, чесно кажучи, більшість з них готові втратити свідомість при самій думці про вовків.

Отож, він пішов, а я почала чи не вперше в житті байдикувати. Читала, пила гарячий чай, їла те, що двічі принесли служки. Довго сиділа біля

1 ... 108 109 110 ... 119
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стожар. Трилогія Палімпсест. Книга 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стожар. Трилогія Палімпсест. Книга 1"