Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

— Так, так, заприсягаюсь! Але хто та знатна дама?

— Ні слова про неї, в ім’я вашого й мого життя! Я невдовзі повідомлю вам. А тепер, дорога, до побачення.

— До побачення, — озвалася Бетті, але не зрушила з місця.

Зрозумівши, що вона чекає ще чогось, д’Агвілар зібрався з силами і доторкнувся губами до її волосся. Тої ж миті він пошкодував про це — навіть ця поміркована ласка викликала в неї шал пристрасті. Бетті обхопила його шию руками і почала цілувати, поки він, напівзадушений, не вирвався з її обіймів і не врятувався втечею.

“Мати божа, — подумав він, — ця жінка схожа на вулкан під час виверження! Я тепер цілий тиждень відчуватиму її поцілунки. — І він витер обличчя рукою. — Краще було б вигадати інший план, але тепер уже пізно змінювати щось — вона викаже мене. Якось я її спекаюсь, навіть якби мені довелося її втопити. Важка доля — кохати пані й бути коханим служниці”.

Наступного ранку, коли повернувся Кастелл, Маргарет розповіла йому про візит д’Агвілара і про все, що сталося між ними. Іспанець сказав їй, що вона єврейка, отже, він викрив таємницю Кастелла.

— Я знаю про це, знаю! — схвильовано й розгнівано відповів їй батько. — Вчора він погрожував мені. Будь що буде, я зустріну свій жереб. А зараз я хочу довідатися, хто впустив цього чоловіка в мій дім у мою відсутність і без мого дозволу.

— Бетті, відповіла Маргарет. — Вона заприсягається, що не думала, що чинить недобре.

— Пошли по неї, мовив Кастелл.

Бетті з’явилася враз і у відповідь на розпитування хазяїна вигадала довгу історію. Ввечері вона вийшла подихати свіжим повітрям, як раптом підійшов сеньйор д’Агвілар, привітався з нею і пройшов у будинок, натякнувши, що в нього побачення з хазяїном.

— Зі мною? — перервав її Кастелл. — Але ж мене не було вдома.

— Я не знала, що ви поїхали. Мене не було вдома, коли ви виїжджали, і ніхто мені про це не сказав. А я знаю, що сеньйор д’Агвілар ваш друг. Я його впустила, а потім випустила. Ось і все, що я можу сказати.

— Тоді я мушу сказати, що ти шльондра й брехуха, а цей іспанець якимось чином тебе підкупив! — скипів Кастелл. — Ось що, дівчисько, хоч ти й родичка моєї дружини, але я вирішив вигнати тебе на вулицю. Можеш помирати там з голоду.

Бетті спочатку спалахнула, потім почала плакати. Маргарет стала умовляти батька не робити цього, бо він погубить Бетті, взявши гріх на душу. Скінчилося все тим, що Кастелл як людина добра згадав, що покійна дружина любила Бетті Дін, немовби рідну дочку, й обмежився тим, що заборонив Бетті виходити з дому без Маргарет і розпорядився, щоб двері відчиняли тільки слуги.

Того ж дня Маргарет написала Пітеру про все, що в них сталося, і про те, як іспанець просив її вийти за нього заміж. Промовчала вона тільки про те, які він слова мовив. Наприкінці листа вона забороняла Пітерові ревнувати її до сеньйора д’Агвілара чи до якогось іншого чоловіка, бо Пітер знає, кому належить її серце.

Одержавши цього листа, Пітер надзвичайно збентежився. Що Кастелл і Маргарет накликали на себе лють д’Агвілара, в цьому він не сумнівався. Його обурило, що д’Агвілар наважився турбувати Маргарет своїми залицяннями. Решта його мало хвилювало, бо він вірив у неї, як у бога. Проте Пітерові закортіло якомога швидше повернутися до Лондона, нехтуючи небезпекою. Однак не минуло й трьох днів, як він одержав листи відразу од Кастелла і Маргарет, які заспокоїли його.

У листах повідомлялося, що д’Агвілар відплив до Іспанії. В усякому разі, Кастелл бачив його, як він стояв на кормі корабля, що плив униз по Темзі, в напрямку до моря. То був корабель іспанського посла де Айала. Крім того, Маргарет одержала від нього прощальне вітання. В записці було написано:

“Прощавайте, прекрасна леді. До обумовленого часу, коли ми зустрінемося знову. Я відпливаю, тому що повинен їхати, але я беру з собою ваш образ. Люблячий вас до самої смерті Морелла”.

“Він може возити з собою її образ, поки сама вона зі мною, але якщо він повернеться зі своєю любов’ю, клянусь, що смерть і він не довго ходитимуть нарізно!” — такі похмурі думки надокучали Пітерові. Потім він повернувся до листів. Тепер, після від’їзду іспанців, йому нічого боятися, а в Лондоні вже його не чекають. Кастелл у своєму листі визначив день приїзду — 31 травня, рівно через тиждень, бо наступного дня — 1 червня — відбудеться їхнє весілля. Влаштовувати весілля в травні не можна — вважалося, що це може принести нещастя.

Ці ж новини повідомляла і Маргарет у таких ніжних словах, що Пітер поцілував її листа і відразу ж написав їй відповідь — коротку, за звичкою. Він писав, що, коли на те буде воля святих, він приїде надвечір 31 травня і що в усій Англії немає людини щасливішої, ніж він.

Цей тиждень Маргарет була цілком заклопотана підготовкою свого шлюбного плаття. Крім того, вона займалася також Іншими туалетами, оскільки було вирішено, що наступного дня після весілля вони виїдуть у Дедхем, а згодом і батько поїде туди за ними. Старий замок ще був не готовий, для завершення робіт треба було ще чимало часу, але Пітер упорядкував кілька кімнат, у них вони могли жити влітку, а до зими має бути готовий увесь будинок.

Кастелл теж був дуже