Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

Кейт:

Не знаю що робити. Майє гірша, вона майже весь час спить. Я не знаю що робити. Потрібен донор, донор...

—Привіт, Кеті. — перервавши мої думки, сказала Тіана. Дозволяла себе так називати лише Метью, але зараз вона, і тільки вона, має на це право.

— Привіт, — відповів я.

—Їла? — схилилася до мене, а моя особа похитала головою.

—Кейт, про себе піклуватися треба. Інакше, як же твоя дочка, якщо її мама у відповідальний момент втратить свідомість від голоду. — схвально кивнула. І справді, самокатування ні до чого не приведе.

Знову згадалися слова батька.

—Якщо тебе підбили, але поряд є товариш, піднімайся та захищай його до кінця.

Вийшовши з палати, пішла до їдальні лікарні. Зустріла лікаря Майї.

—Добрий день, Джордже Едуардовичу. — привітала його.

—О, міс Кейт. Можна вас на кілька слів. Це щодо Майї. — я захвилювалася.

—Невже її стан погіршився?

—Ні, але для лікування потрібна кров. Ваше не підходить. Вибачте за таке пряме запитання, але де батько дівчинки? — я похолола. Так, це питання закономірне.

—Її батько помер. — видавила з себе. Іти до Метью і казати, що Майа його донька, це смерть і для неї, і для мене.

—О, співчуваю. А чи є інші родичі не старше 40 років?

—У мене є брат, але він у від'їзді, і приїде лише за три місяці. — з'явилася маленька надія, що за кілька місяців можна буде врятувати доньку.

—Треба, щоб він прибув протягом двох тижнів. — і впала ця ж надія в прірву.

—Він військовий...— сказала, ніби все це пояснить.

—І йому важко приїхати. — закінчив за мене лікар і я розгублено кивнула.

—Хай брат здасть кров. Якщо вона збігається з кров'ю Майї, нам потрібно кілька літрів для підтримки її стану. — я кивнула і надихнулася.

Попрощалася та сміливо набрала номер брата.

—Алло?

—Арді, привіт.

—Дрібна, щось термінове? Маю маленькі справи. — почулися віддалені звуки пострілів.

—У Майї лейкемія. — треба віддати належне, він не здригнувся. Лише вкрадливо хмикнув.

—То чого тягти. Якщо ти зателефонувала, то твоя кров не підходить. Іди до батька Майї. Він допоможе.

—Арді, ти не розумієш!

—Кейт, йди до Метью! — приголомшив брат, не давши домовити.

—Я знаю, що він тебе шукав. Він шукав не щоб убити, а щоб переконатись, що ти і дитина в порядку. Кейт, я не знаю, від чого ти бігла, але тобі треба йти до нього. Він зможе врятувати племінницю.

—То ти знав...

—Ще б пак, Пацанка, ти коли бігла, зі мною бачилася. Я приставив до тебе свого друга і він сказав, що в жодні ситуації ти не потрапляла. Але в сльозах вийшла з дому Мета і зникла навіть від мого друга, який був на хвості.

—Батьку кажи дякую, за звичкою вийшло. — через сльозу сказала я.

—Кеті, йди до Метью. Ви розберетеся. Але він може врятувати Майю. — і він поклав слухавку.

Він знав, він усе знав. Але все одно підтримував мене і мою легенду. А Метью... Шукав, щоб переконатися, що все гаразд? Ні, я бачила його очі. Повні люті та болі. Не можна, не можна...

Тіана:

Ця малеча так солодко спить. Маленька грудочка щастя. Завжди мріяла мати дитину. Але, мати дитину з роботою мого чоловіка, просто не можна, вб'ють раніше. Я для нього і так великий тягар, хоча він це вічно заперечує, і каже, що кохання не може бути тягарем. Так, останні п'ять викрадень за рік, цьому підтвердження. Але навіть коли ми зважилися на дитину, виявилося, що я безплідна. Мої самокатування перервала мала, розмовляючи уві сні.

—Тату, татку, врятуй. Тато! Тато! — по її щоках текли сльози.

Невже вона кличе Метью. Не може бути! Кейт не розповідала своїй донечці про нього. Боялася.

—Тату, врятуй нас із мамою. Мама сумує і я теж. — вона схопила мене за руку і стиснула.

—Татку, матусі погано. Нам погано без тебе. Врятуй. Тату, мені боляче. Врятуй! — повторювала малеча, а я й справді задумалася про те, щоб розповісти Метью, що в нього є дочка.

—Тату, вилікуй маму. Я не хочу, щоб вона плакала та кликала тебе. Тату, ти потрібний мамі, ти потрібний мені. — я більше не змогла дивитися на муки маленької дівчинки.

—Майа, гей, Маюш, прокинься. — покликала я дівчинку, а вона продовжувала спати і стогнати мені в руку.

—Врятуй, рятуй, рятуй.

—Майа. — я знатно труснула її і побачила, що мала розплющила очі.

—Сонечко, прокинься. Це лише кошмар. — погладила по волоссю, заспокоюючи.

—Це не кошмар! — вона покривила носиком.

—Ти ж плакала? — відверто здивувалась і клацнула легенько по носі. Вона озирнулася.

—Мені снився тато. Він приходить до мене уві сні, іноді.

—Ти бачила його? — скептично подивилася на неї.

—Так, мама часто плаче і кличе його. Вона плаче на кухні і тихо каже: "Метью, Мет пробач, повернися, я люблю тебе". Колись вона залишила фотографію. Там тато та мама з животиком. — ця малеча не перестає дивувати. Так, вона вся понура, але не перестала розповідати. Їй точно чотири?

—Ти знала мого тата? — з надією питає малюк.

—Так. — трохи подумавши, сказала все ж таки.

—І, якщо ти обіцяєш одужати і слухатись, я принесу тобі ще фотографії твого тата. Тільки це буде наш маленький секрет. — не могла дивитись на сльози в дитячих очах.

—Домовилися? — запитала я і Майа активно закивала.

—Адже він живий, правда? — побачила на обличчі дівчинки переляк. — Мама сказала, що він працює на іншому боці світу. Але вона б не кликала його, якби він був живий.

Та як ця маленька дівчинка вибудовує логічний ланцюжок? Краще за багатьох дорослих. Адже вона дитина. Як це вона робить. І що їй сказати?

—Він...

—Помер! — почувся ззаду крижаний тон Кейт. Її голосом можна було заморожувати моря та океани.

__________________________________________________

Чому вона так сказала? Чи піде до Метью, щоб урятувати дочку? Що ж буде з пораненим Метью?)