Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Це взаємно, — швидко відповіла Марта і одразу ж глянула на сестру. Рита намагалась бути спокійною, але її погляд видавав шалене хвилювання. Це трохи здивувало Марту, але зараз була інша проблема.
— Як справи, Рит? Давно не бачилися, напевно у тебе багато змін в житті, — настрій Дмитра був до бридоти радісним, від чого Марта хотіла заїхати йому по пиці.
— Нормально, — сухо відповіла сестра, — набагато краще, ніж було декілька років тому. Ти як?
— Чудово. Бізнес батька процвітає і я активно йому допомагаю, то ж нема на що скаржитися.
— Зрозуміло, — відповіла Рита і косо глянула на свого колишнього чоловіка. Вона відчула, що всередині починає наростати злість. І щоб втримати себе в руках, вирішила швидко попрощатися, — що ж, рада була бачити. У мене ще купа справ, — протараторила Рита і швидко зникла за дверима крамниці. Марта теж хотіла якнайшвидше зникнути, але Дмитро вхопив її за руку та зупинив.
— Що ти робиш? — просичала вона, — хочеш отримати в обличчя!? Негайно відпусти, бо ще Рита побачить це безглуздя.
— Вона тут працює?
— Яка тобі різниця? — дівчина висмикнула свою руку і сховала обидві в кишені светра.
— Мені вже й спитати нічого не можна, — настрій Дмитра відчутно змінився і радісним його вже було назвати важко.
— Йди геть, — з неприхованою неприязню відповіла Марта.
— Давай ще раз зустрінемось десь, випʼємо кави. Чи вина. Чи і того, і того.
Дівчина декілька секунд дивилась Дмитрові в очі, а потім просто мовчки розвернулась і так як сестра, швидко зайшла до крамниці. Її переповнювали негативні емоції. Здавалося, що колишній чоловік сестри просто переслідує її, але ж з якою метою? Це питання крутилося в голові у Марти наступні пʼятнадцять хвилин, поки з трансу її не витягла Рита, яка таки наважилась вийти з комірчини.
— Зовсім не чекала його тут побачити.
— Рито, все нормально? Хоч ти і запевняєш мене, що ти все забула і нормально почуваєшся, але мені здається…
— Так, — жалібно пискнула старша сестра, — я досі кохаю його. Він аж ніяк не йде мені з голови і я так втомилась з цим боротися. За всі ці роки мені не вдалося ні з ким завʼязати стосунки, бо в кожному чоловіку я бачу Дмитра. Порівнюю з ним, думаю про те, а як би він вчинив у тій чи іншій ситуації. Це просто нестерпно. Я дурна, правда?
— Може зовсім трохи, — Марта посміхнулась і підійшовши до сестри, обійняла її. В цю мить слова були зайвими. А точніше вона зовсім не знала, що можна сказати дівчині, яка через роки далі кохає колишнього чоловіка, що розбив їй серце.
Після важкого робочого дня Назар повернувся додому і декілька хвилин просто непорушно стояв, насолоджуючись темрявою та тишею. Йому б зараз дуже хотілося просто лягти на дивані і дивитись якесь дурне шоу по телевізору, але натомість потрібно збиратися на вечерю до свого керівника. Зайшовши до ванної кімнати, чоловік хотів зібратися з думками перед дзеркалом, а натомість його погляд впав на склянку, де стояли дві зубні щітки. Колись давно, будучи студентом, він дуже часто уявляв, що вони з Мартою житимуть разом і що всі справи робитимуть спільно. Що ось так кожного ранку вона буде чистити зуби, а він, заходячи до ванної, цілуватиме її в скроню, обійматиме ззаду, вони будуть дивитись на своє відображення в дзеркалі та думати, які ж вони щасливі. Потім буде сніданок удвох, Марта буде розповідати, що їй наснилося, а він буде сміятися з її смішних коментарів. Все це було рожевою картинкою в уяві Назара. А реальність стала такою, що він вхопив зубну щітку Марти та зі злістю викинув у смітник, супроводжуючи все це важким поглядом. Його безневинне кохання перетворилося в ненависть і злість. І в якусь мить Назару стало навіть від цього страшно.
— Ти чому не зачинаєш двері? — почулося з коридору, — так можна винести з дому все що завгодно.
— Я чекав тебе пізніше, — Назар повернувся в реальність і вийшов до Марти, яка тільки-но зайшла до квартири.
— Якби я прийшла пізніше, то не встигла б привести себе в належний вид. Ти ж хочеш, щоб все пройшло добре, правда?
— Коли ти забереш свої речі? — ігноруючи все що вона сказала, запитав Назар.
Марта лише підняла на нього мовчазний погляд. Її дратувало все, що зараз відбувається. А найбільше дратувала вона саму себе. Кожного дня картала себе за те, що погодилась на дурнувату пропозицію, через яку втратила три роки. Може за той час вона б зустріла когось дійсно гідного, може б вже і народила дитину, а може взагалі була б самотня, але дуже щаслива і переїхала жити до Іспанії. Але на всі ці питання не було жодної відповіді, бо зараз перед нею стоїть майже колишній чоловік, який питає про речі і хоче якнайшвидше вигнати її зі свого життя.
— Не хвилюйся, я не затримаюсь тут навіть зайву хвилину. Завтра вранці мене вже тут не буде, — дівчина пройшла до кімнати і зачинила за собою двері. Їй хотілося зібратися з думками і трохи побути насамоті.
Таксі зупинилося біля невеликого, але дуже вишуканого ресторану. Коли Марта глянула через вікно, то у неї аж спітніли долоні. Їхали вони в абсолютній тиші і звісно ж ніхто їй не сказав, що за заклад вони відвідають. Дівчині одразу стало дуже ніяково, що її вигляд зовсім не відповідає рівню цього ресторану. Коли вони вийшли з авто, подув холодний вітер, від чого мурахи Марти по спині забігали активніше.
— Я не хочу туди йти, — вже майже перед дверима нарешті сказала дівчина.
— Зараз не час для жартів, — буркнув Назар і по тому, як міцно було стиснуто його щелепи, можна зрозуміти, що він страшенно нервує.
— А це не жарти. Куди ми приїхали? Якийсь захмарний заклад, я такі мабуть тільки в серіалах бачила. А я іду сюди в костюмі, якому вже купа років і придбала я його точно не в бутіку.
Якби поглядом можна було вбивати, то саме це зараз зробив би Назар. Він дивився на Марту і ледь не закипав від злості. Що вона взагалі тут робить? Для чого його керівник змусив запросити її? Рій думок вертівся в його голові, але озвучувати їх вже не було часу, бо перед ними відкрили двері ресторану і вони опинились всередині. Як тільки вони пройшли декілька метрів, одразу ж натрапили на начальника Назара. І він здався Марті чомусь дуже знайомим, але пригадати чому ніяк не могла.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз», після закриття браузера.