Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"

Спробувала сісти, але моя рука поплила по чомусь слизькому і я упала назад, сильно вдарившись плечем. 

Спробувала відкрити очі та сфокусувати погляд. І дуже пошкодувала про це. 

Перше, що я побачила — був Сергій. Але він якось дивно лежав, обличчям в підлогу, а от його потилиця мала дуже страшний вигляд. Волосся все злиплося від крові і я чітко бачила там величезну рану. 

Протягнула тремтячу руку і торкнулася його плеча. А потім різко сіла і спробувала відсунутись якнайдалі від нього. Сергій, безсумнівно, був мертвий. Я сильно зажмурила очі та різко їх відкрила. Картина зовсім не змінилася, проте я змогла побачити й інше. Наприклад калюжу крові біля його голови, а ще великий молоток, який не зрозуміло чого, валявся біля мене. Всі мої руки та одяг також були в крові.

Мені стало дуже страшно, але від шоку я не могла і поворухнутися. 

-Ніхрена собі!- мене вивів з трансу гучний бас. Я повернула голову на звук і побачила Андрюшу, який завмер у дверях і витріщився на нас,- Окей! Даремно я зайшов! Мала, я нічого не бачив і мене тут не було! 

З цими словами він розвернувся і зібрався вийти, а я прийшла в себе і закричала: 

-Стій! Ти що, залишиш мене тут? З ним?

Він повернув голову у мій бік і нахмурився:

-Мене ваші справи не стосуються. Я ж кажу: нічого не бачив! Ти звичайно дівчинка красива, проте я не фанатію від дівчат, котрі спокійно можуть завалити своїх коханців…

-Це не мій коханець!- перебила я його і підскочила на ноги. Андрій підняв в гору руки та відступив на крок:

-Окей! Як скажеш! Мені в принципі все одно! 

-Я тобі кажу: це не мій коханець! Це мій чоловік. Колишній! 

-Ще краще! Це ж як ти на нього розізлилася, що тріснула по башці цією штукою? 

-Ти думаєш це я його?- витріщила я очі,- Зовсім з глузду зʼїхав? 

-Ні-ні! Не ти! Він сам стукнувся головою об молоток, ліг тут і помер.- я відчувала сарказм в його голосі.

-Андрій, я зовсім не пам’ятаю що сталося!- схлипнула я,- ми розмовляли, а потім різко потемніло в очах і все… Прокинулася вже на підлозі... вся в крові... Думаєш це я?

Мене почало трусити від таких думок. Не могла ж я насправді вбити його. Ще і цією штукою. Не спорю, він бісив мене, але ж не настільки!

-Не могла я цього зробити! Повір мені!- вже не стримуючись заревіла я, опускаючись на підлогу.

-Ну годі тобі! Чуєш, мала? Припини. Вірю, чуєш?- він присів біля мене,- Але хтось же це зробив! Може подружка твоя? До речі, де вона?

-Не знаю!- злякалася я ще більше і стала озиратися.

Я швидко закивала і підскочила. Ми вийшли в кімнату, де я ночувала. Мене все ще дуже трусило, проте Андрій сидів і чекав на пояснення. Я глибоко вдихнула і почала:

-Сергій — це мій колишній чоловік, а Ліза - його коханка. Не так давно я дізналася про них і ми з ним розлучилися. Недавно, ці двоє прийшли до мене і попросили допомогти їм пограбувати чоловіка, котрий кинув їх на гроші. Я відмовила і ми більше не бачилися. Доки учора Ліза мені не подзвонила і не попросила допомогти оцінити будинок її діда. Я приїхала…

-Почекай, поправ мене, якщо я не правий: Ліза — це коханка твого чоловіка, яких ти застукала. З чоловіком розлучилася, проте з коханкою ви товаришуєте і ти навіть допомагаєш їй?- по його погляду було ясно, що він сумнівається в моєму здоровому глузді.

-Я розумію, це досить дивно виглядає, проте мені було її шкода.

-А, ну так це ж все пояснює!- він намагався стримати посмішку.

-Ти будеш слухати далі чи продовжиш знущатися з мене?- розізлилася я, адже в його словах була правда.

-Слухатиму. Продовжуй.

-Я приїхала і Ліза вмовила мене залишитись ночувати, щоб зранку нормально оглянути будинок. Потім вона почала говорити, що зустріла Сергія (так звуть колишнього). Про нього я слухати не хотіла, проте все-таки дещо вона розповіла, від чого я розлютилася і вийшла на двір подихати, де і зустріла вас.

-Що саме вона розповіла?

-Маячню про те, що Сергій зміг зробити відмички та пробрався до квартири Олега, котрий обдурив їх. Знайшов сейф і хотів забрати гроші, але по дорозі наткнувся на прибиральницю, яка його могла запам’ятати. І щоб він міг наступного разу спокійно забрати гроші, йому потрібне було алібі. Вони хотіли, щоб алібі підтвердила я.

-Нормальні такі товариші, самі в дупу лізуть і тебе туди ж тягнуть. А чому саме ти? Іншого нікого не знайшлося?- запитав чоловік.

-Все через моїх родичів,- скривилася я.

-А хто у нас родичі?- поцікавився він.

-Залавські,- тихо відповіла.

-Родина юристів?- уточнив, а я кивнула,- Виходить, ти спадкоємиця? Нормально чувак влаштувався! Тут, звичайно, усі питання відпали б.

-Я відмовилася!- прикрикнула,- Тим паче, батько мене перший вб’є, коли дізнається куди я влізла.

-Ну батя твій мужик серйозний!- кивнув він.

-Ти його знаєш?- здивувалася.

-Довелося пару разів зустрічатись. Мужик — вогонь! Добре, залишимо поки що його. Давай далі.

-А далі — я повернулася в будинок, після розмови з вами. Лізи за столом вже не було. Я пішла спати, а коли прокинулась, то знайшла тільки записку,- я протягнула йому аркуш паперу. Він пробігся по ньому очима і кивнув,- Я тільки сіла снідати, як зайшов переляканий Сергій. Розповів про те, що все-таки пішов до квартири Олега, проте сейф був відчинений і пустий, а Олег лежав на підлозі з діркою в грудях. Колишній втік звідти та подзвонив Лізі, вона сказала їхати йому сюди та питати поради в мене. Ми через це з ним посварилися. А потім я знепритомніла і прокинулася вже на підлозі, уся в крові. Далі ти знаєш.

-Така собі історія!- почесав він потилицю,- Що робити плануєш?

-Я не знаю, — зашморгала я носом,- поліцію треба викликати.