Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Божество різанини 📚 - Українською

Читати книгу - "Божество різанини"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Божество різанини" автора Ясміна Реза. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 14
Перейти на сторінку:
мир і стабільність у всьому світі.

ВЕРОНІК: Замовкни!

Аннет знову нудить. Вона бере склянку з ромом і підносить до вуст.

МІШЕЛЬ: Ви впевнені?

АННЕТ: Авжеж, мені стане краще.

Веронік також бере склянку.

ВЕРОНІК: Ми живемо у Франції, а не в Кіншасі! Тут працюють моральні засади західного суспільства. І те, що відбулось у сквері Прапорщика Дюнана, сталось у рамках цінностей західного суспільства! До якого, хоч би що ви там собі думали, належу і я!

МІШЕЛЬ: А бити свого чоловіка…

ВЕРОНІК: Мішелю, годі, це кепсько скінчиться!

АЛЕН: Вона кинулася на вас, мов дикий звір. На вашому місці я був би люб’язнішим.

ВЕРОНІК: Я можу повторити, якщо хочете.

АННЕТ: Він із вас глузує, ви що, не розумієте?

ВЕРОНІК: А мені байдуже!

АЛЕН: Навпаки! Мораль вимагає від нас стримувати свої пориви, проте часом корисно їх не стримувати. Нікому не спаде на думку, кохаючись, співати «Змилуйся, Боже…». Цей ром продається десь тут?

МІШЕЛЬ: Оцей ветеран алкоголю? Сумніваюся.

АННЕТ: Метальники гранат, ха-ха-ха!

ВЕРОНІК (підсміюється): А й справді, метальники!

АЛЕН: Саме так — метальники гранат.

АННЕТ: Чому ти відразу не сказав «гранатомети»?

АЛЕН: Бо там так не кажуть. Усі вживають вислів «метальники гранат».

АННЕТ: Хто вживає?

АЛЕН: Годі, Аннет, чуєш? Годі!

АННЕТ: Таким великим воякам, як мій чоловік, складно цікавитися тим, що відбувається поруч, у їхньому кварталі.

АЛЕН: Саме так.

ВЕРОНІК: Не бачу логіки. Чому — складно? Ми всі — громадяни світу. Я не розумію, чому треба зневажати те, що відбувається під нашим носом.

МІШЕЛЬ: О ні, Веро! Обійдімося без цих заяложених формул!

ВЕРОНІК: Я його точно вб’ю!

АЛЕН (після того, як завібрував мобільний): Так, «жалюгідна» зніміть… «Груба». Йдеться про грубу спробу… Ну ось…

ВЕРОНІК: Вона має рацію — це стає нестерпним!

АЛЕН: Що, інакше підтвердить решту?.. Гаразд. Дуже добре. (Кладе слухавку.) Ну, що я пропустив? Про гранатомети?

ВЕРОНІК: Я заперечувала своєму чоловікові — на мою думку, пильність треба було виявляти раніше.

АЛЕН: Пильність… Авжеж… Аннет, нерозумно пити в такому стані!

АННЕТ: В якому стані? Чому ж, навпаки!

АЛЕН: Пильність — цікаве слово… (Дзвонить мобільний.) Слухаю… ні, жодних інтерв’ю до поширення заяви…

ВЕРОНІК: Месьє, я вимагаю негайно припинити цю нестерпну розмову!

АЛЕН: У жодному разі… Акціонерам байдуже… Нагадай йому про права акціонерів…

Аннет підходить до Алена, вириває мобільних із його руки і… трохи провагавшись, куди б його сховати, кидає до одного із джбанів з тюльпанами.

АЛЕН: Аннет, ти що!!!

АННЕТ: Ось так.

ВЕРОНІК: Ха-х-ха! Браво!

МІШЕЛЬ (нажахано): Ого…

АЛЕН: Та ти зовсім із котушок з’їхала! Чорт!

Він кидається до джбану, але його випереджає Мішель і виймає мокрий телефон.

МІШЕЛЬ: Фен! Де фен?

Він знаходить фен і вмикає його.

АЛЕН: Бідолашна Аннет, та тебе лікувати треба! Ти просто огидна!.. У мене ж там усе!.. Він новісінький, я кілька годин його налаштовував!

МІШЕЛЬ (перекрикуючи гудіння фена; до Аннет): Не розумію я вас. Це було безвідповідально.

АЛЕН: Там же все моє життя…

АННЕТ: Пхе! Усе його життя!..

МІШЕЛЬ (перекрикуючи фен): Та не хвилюйтеся, ми ще його врятуємо…

АЛЕН: Ні! Все втрачено!

МІШЕЛЬ: Треба вийняти батарею і картку. Можете зняти кришку?

АЛЕН (намагається зняти): Я зовсім на цьому не розуміюся, щойно придбав…

МІШЕЛЬ: Дайте сюди.

АЛЕН: Усе пропало… А їм смішно, ні, ну ви тільки погляньте — їм смішно!

МІШЕЛЬ (одним зусиллям знімає кришку): Готово. (Розкладає батарею, картку та інші деталі, сушить їх феном.) Знаєш, Веронік, ти могла би виявити такт і не сміятися!

ВЕРОНІК(щиро регоче): Подивіться — мій чоловік цілий день користується феном!

АННЕТ: Ха-ха-ха!

Вона доливає собі рому. Мішель із суворим виразом на обличчі ретельно сушить. Кілька хвилин чути тільки ревіння фена. Ален зітхає.

АЛЕН: Залиште, друже, чуєте? Нічого не можна зробити…

Мішель вимикає фен.

МІШЕЛЬ: Треба почекати.

Пауза.

МІШЕЛЬ: Він вам потрібний?..

Ален робить знак, що не потрібний і що йому байдуже.

МІШЕЛЬ: Хотів би сказати…

АННЕТ: Що би ви хотіли сказати, Мішелю?

МІШЕЛЬ: Ні… Навіть не знаю, що тут казати…

АННЕТ: А мені здається, нам добре. Стало значно краще…

Пауза.

АННЕТ: Хіба нам не затишно?.. Чоловіки прив’язані до своїх іграшок… Це їх принижує… Позбавляє авторитету… Руки в чоловіка повинні бути вільними… Мене навіть валізи нервують. Сподобався мені якось один, а потім я побачила його з такою прямокутною сумкою через плече — і все. Сумка через плече — це найгірше. А ще — портфель у руці. Має складатися враження, що чоловік самотній… Ну, мені так здається. Тобто, має здаватися, що він може виявитися самотнім… Бачите, в мене також джон-вейнівське уявлення про мужність. Що там у нього було? Кольт? Точно, кольт! Річ, яка спустошує… Чоловік, який не здається самотнім, не має сенсу… Що ж, Мішелю, сподіваюся, ви раді? Ми поступово зближаємося… Здається, нам дуже затишно…

МІШЕЛЬ: Попереджаю — ром дуже міцний.

АННЕТ: О, я почуваюся тверезою, як ніколи!

МІШЕЛЬ: Звісна річ!

АННЕТ: Бачу все з

1 ... 10 11 12 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Божество різанини», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Божество різанини"