Читати книгу - "Мій особистий ворог, Вікторія Ван"

Мовивши це, світловолоса дівчина швидко покрокувала до сходів, які знаходяться в кінці коридору.

Проблеми у мене будуть точно.

- Гаразд, я зрозуміла, більше не будемо про це говорити. – Проговорила я, доганяючи її.

- Окей.

Решта дня пройшла спокійно, не враховуючи насмішки Чон Чонґука над Адою, які тривали всі подальші уроки, і вигаданої історії про запізнення, яку я складала класному керівнику.

Ніхто мене не чіпав, і більше не звертав уваги, лиш, інколи я відчувала на собі чужі погляди.

Схоже не настільки я вже і невдачлива.

Додому я приїхала вже автобусом, попередньо вивчивши маршрути і розклад, який вів від мого дому до гімназії. Правда, як з школи так із дому потрібно було трохи пройти пішки, але це вже не проблема, головне я була готова до подібних закидонів Техьона.

Після такого ж довгого часу проведеного за уроками, я сиділа за тим же великим столом і вечеряла з моєю «сімєю».

- Завтра вранці ми з Деніелем вилітаємо в Канберру, нас не буде два тижні, - після декількох хвилин після приходу повідомила нас Олена, - про вас потурбується Августа.

І все.

Більше Олена нічого не говорила, Деніел узагалі мовчав, про щось глибоко роздумуючи. Дякую що хоч сказали.

Техьон в цей час мовчки їв, ніяк не відреагувавши на таку заяву. Про його вчинок я все таки вирішила не говорити. Мені не потрібні проблеми від нього, зважаючи ще й на те, що тепер мені належало два тижні жити з ним в одному домі наодинці, ну майже наодинці...