Читати книгу - "Поміж злодіїв, Едрієн Янг"

Та я запам’ятала, якою м’якою була лінія його губ, коли він мене різав. Як він нахилив голову, коли моя кров сочилася йому межи пальців. З останнього разу, коли ми бачилися, ніщо не турбувало мене, крім мрії про мить, коли зустріну його знову. Більше ні про що не думала. А тепер це вже так близько, аж у шлунку крутить, а пульс збивається з ритму. Той чоловік, що вчив мене в’язати вузли й читати мапи, не той самий, що сунув ніж, вимазаний у моїй крові, за ремінь — і відчалив геть.

Скоро я буду в Серосі. І я не певна, котрого з цих чоловіків знайду тепер.

13 Шканці (мор.) — поміст у кормовій частині парусного судна, на яких зазвичай перебував капітан, а за його відсутності — вахтові.

14 Кубрик (мор.) — житлове приміщення на судні для команди.

15 Ринда (мор.) — корабельний дзвін.

Роздiл сьомий

Мене розбудив різкий звук удару шківа об палубу. Я закліпала й потерла очі, відтак роззирнулася кубриком. Гамак метлявся сюди-туди, а дерев’яними мостинами перекочувалася порожня пляшка. Я виборсалася з потріпаного ганчір’я й сіла.

Підібралася до стінки та, тримаючись за неї, поволі рушила проходом, мружачись від яскравого полуденного проміння, що прозирало крізь сходи. Вийшла на верхню палубу. Команда вже взялася до роботи. Озирнула море довкруж — і глитнула клубок у горлі. У всіх напрямках розстелялося синє безмежжя. Крім нього — лише чітка лінія виднокола, вітер і солона волога в повітрі.

Перехилилася через леєри, дослухаючись до знайомого шурхоту, з яким днище прорізало води. На губах затепліла усмішка, болем відгукнулася шкіра на розбитому обличчі, я торкнулася гарячих розпухлих саден.

Відчула чийсь погляд і підвела очі: Вілла сиділа високо на реї¹⁶ фок-щогли¹⁷ з теслом у руці. Тонке вигнуте лезо насаджене на дерев’яну рукоятку під прямим кутом, тупий кінець править за молоток. Це боцманський інструмент, він належить тому, хто тримає корабель на плаву.

— Геть!

Я відскочила, втиснулася в леєр, підвела очі: наді мною зі скринькою в руках стояв виголений хлоп із гладкою обсидіановою шкірою.

— З дороги, добувачко! — буркнув,

протискаючись повз мене.

— Де ми тепер, Паю? — У напіврубку вийшов Вест і різко зупинився, угледівши мене.

— Зараз глянемо.

Той, кого назвали Паєм, поставив скриньку біля ніг, відчинив — і проміння зблиснуло на бронзовому секстанті¹⁸. Хлоп був не лише довготелесий, а й широкоплечий, рукави сорочки закороткі для довгих лапищ.

Я знічено поглядала на них обох, відтак зрозуміла, що це штурман «Жоржини». Проте він був явно замолодий для такої роботи. Направду вони всі були замолоді для будь-якої посади, крім матросів. Хлопці, що тільки-но переходять у вік чоловіків.

Пай обережно взяв секстант із оксамитової підкладки, звів окуляр та направив трубку на горизонт. Коли посунув важель, налаштовуючи прилад, на дзеркальцях заграло сонце. За хвилину хлопець завмер, щось обчислюючи подумки.

Вест вичікувально сперся на одвірок. За його спиною виднів кут бюро, акуратно застелена койка і двійко обрамлених вікон. Капітанська каюта.

Пай опустив секстант, озирнувся на Веста.

— Шторм затримав нас лише на пів дня. Якщо вітер не ослабне, а Вілла пильнуватиме вітрила, можемо надолужити.

— З вітрилами все гаразд, — кинула дівчина й, зиркаючи згори, зависла на вантажній стрілі.

Вест коротко кивнув Паєві та зник у каюті, затраснувши за собою двері.

— Кляті птахи! — заволала Вілла, схопившись за голову: біля вітрила ширяв альбатрос.

Перш ніж вона відмахнулася, птах устиг смикнути пасмо скуйовдженого волосся.

На вершечку грот-щогли зареготав довговолосий брюнет. Він босоніж умостився на реї, тримаючи в руках дерев’яну миску. Навколо юрмилися птахи, лопочучи крилами й видзьобуючи щось із тієї миски.

Так він засівав на удачу корабля, ушановуючи тих, хто потонув у цих водах. Батько казав мені, що морські птахи — це душі загиблих мореплавців. Ганяти їх, не давати сісти — не на добро. А всі, хто наважувався йти на Звуження, потребували кожного приступного шматочка добра й удачі.

За моєю спиною об палубу гупнули черевики, я озирнулася: Вілла відстібала строп від пояса. Переплутане волосся спадало на плечі довгими бронзовими шнурами, а шкіра на сонці прибрала кольору рудувато-брунатного пісковику, що обсипався зі скель Джевала.

— Фейбл, — назвалася, простягаючи їй долоню.

Вона лиш зиркнула на мене, перекидаючи строп через плече. Опік на обличчі тягнувся всією щелепою, сходячись рівним кутиком на щоці.

— Гадаєш, раз я єдина дівчина на кораблі, то з тобою товаришуватиму?

— Ні. — Я опустила руку.

— Тоді забирайся з дороги, — вимовила вона з гіркою посмішкою, чекаючи, поки дам їй пройти.

Я ступила до грот-щогли, а вона, не озираючись, піднялася на шканці. Тільки тепер я змогла як слід роздивитися корабель.

«Жоржина» належала до ботів типу лорчі: судно достатньо мале, щоб маневрувати серед штормів, які гуляють цими водами, проте з доволі великим корпусом, щоб умістити все потрібне для невеликої торговельної операції. Цей корабель було легко вирізнити в морі завдяки оригінальним вітрилам — схожим на простирадла білої парусини, з дерев’яними «ребрами», які формою дещо скидалися на крила кажана. «Жайвір», корабель Сента, був істотно потужніший, із уп’ятеро більшою командою. Утім запахи мореного дерева та просоленого мотуззя панують на кожному судні.

Якщо заплющити очі, можна уявити навіть, ніби я знову там. Мама нагорі, на щоглі. Сент біля штурвала. Тільки-от пам’ять уже не забарвлювала видиво в такі яскраві кольори, як колись. На відміну від спогадів про Джевал.

Щодня я споглядала, як зелений хребет острова навскіс стримить із води, пнучись до неба і спадаючи до скель. За деревами ховалися халупи добувачів, дим від їхніх багать здіймався білими покрученими стрічками. Хотілося стерти цей спогад з уяви. Кришталево чисті бірюзові води. Свист вітру в гіллі.

Не хочу всього цього пам’ятати.

— Час платити!

Розвернулася, підставивши обличчя вітру. Парубок, який щойно сидів на щоглі, раптом опинився за моєю спиною, волосся повибивалося із зав’язаного хвоста. Темні вії навколо сірих очей відтіняли обличчя кольору слонової кістки. Уся гама в цілому наводила на думку про плав — дерево, викинуте морем.