Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Облога та штурм, Лі Бардуго 📚 - Українською

Читати книгу - "Облога та штурм, Лі Бардуго"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Облога та штурм" автора Лі Бардуго. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 112
Перейти на сторінку:
з крикливими золотими ґудзиками та широченними манжетами. Такий одяг пасував до бальної зали чи оперної сцени, а не до палуби корабля.

— А що пірат робить на китобійному судні? — запитала я.

— Корсар, — виправив він мене. — Я володію кількома кораблями. Дарклінґові знадобилося китобійне судно, тож я знайшов його.

— Хочете сказати, вкрали?

— Роздобув.

— Ви були в моїй каюті.

— Чимало жінок бачать мене у снах, — легковажно відмахнувся він, ведучи мене палубою.

— Я бачила вас, прокинувшись, — не вгавала я. — Мені потрібно…

Хлопець зупинив мене, змахнувши долонею:

— Не марнуй повітря, красуне.

— Але ви навіть не знаєте, що саме я хотіла сказати.

— Хотіла попросити захистити тебе, сказати, що потребуєш моєї допомоги, що не можеш заплатити мені, але в тебе чесне серце… стандартні балачки.

Я кліпнула. Саме це я і збиралася зробити.

— Але…

— Ти лише змарнуєш повітря, змарнуєш час, змарнуєш гарну днину, — повів далі Штурмгонд. — Мені не подобається, коли до бранців погано ставляться, але решта мене не цікавить.

— Ви…

Хлопець похитав головою.

— А ще я славлюся цілковитою глухотою до жалісливих історій. Тож якщо ти не збираєшся розповісти мені про пса, який уміє говорити, не хочу навіть слухати. Збираєшся?

— Збираюся що?

— Розповідати про пса, який уміє говорити?

— Ні, — кинула я. — Збираюся розповісти про майбутнє королівства і всіх його мешканців.

— Шкода, — зітхнув хлопець і, взявши мене за руку, повів до люка на кормі.

— Я гадала, ви працюєте на Равку, — розлютилася я.

— Я працюю на того, у кого товстіший гаманець.

— І готові за кілька копійок продати Дарклінґові свою країну?

— Ні, за добрі гроші, — заперечив Штурмгонд. — Запевняю тебе, я не продешевлю. — Він змахнув рукою в бік люка. — Тільки після вас.

З його допомогою я знову дісталася до своєї каюти, де вже чекали вартові-гриші, готові замкнути двері. Капітан уклонився мені й пішов, не прохопившись більше жодним словом.

Я сіла на ліжко й підперла голову руками. Шутрмгонд може вдавати з себе дурника скільки йому заманеться. Я знала, що він був у мої каюті, а отже, на це була причина. А може, я хапалася за соломинку надії.

Коли Женя принесла мені тацю з вечерею, я лежала, скрутившись калачиком, обличчям до стіни.

— Тобі слід поїсти, — взялася вмовляти вона.

— Дай мені спокій.

— Якщо супитимешся, з’являться зморшки.

— Ага, а якщо брехатимеш, на носі прищ вискочить, — гірко кинула я.

Женя засміялася, ввійшла і поставила тацю. Підійшовши до ілюмінатора, глипнула на своє відображення у склі.

— Мабуть, мені слід перефарбуватися в блондинку, — замислилася вона. — Червоний колір Корпуснійців анітрохи не гармоніює з моїм волоссям.

Я озирнулася через плече.

— Ти знаєш, що можеш обмаститися багнюкою й однаково будеш найгарнішою з усіх дівчат на двох континентах.

— Це правда, — задоволено усміхнувшись, погодилася вона.

Я не всміхнулася навзаєм. Зітхнувши, Женя втупилася поглядом у носаки своїх черевиків.

— Я сумувала за тобою, — зізналася вона.

Мене здивувало те, скільки болю завдали її слова. Я теж за нею сумувала. І через це почувалася дурепою.

— А ти хоч колись була мені справжньою подругою? — поцікавилась я.

— Хіба це щось змінить?

— Просто хочу знати, наскільки недоумкуватою була.

— Мені страшенно подобалося дружити з тобою, Аліно. Але я не шкодую про те, що зробила.

— А про те, що зробив Дарклінґ? Про це шкодуєш?

— Я знаю, що ти вважаєш його чудовиськом, та він намагається зробити так, як буде краще для Равки, для нас усіх.

Я трохи піднялася на ліктях. Так довго жила зі знанням про Дарклінґову брехню, що вже й забула: майже ніхто не знав, хто він такий насправді.

— Женю, він створив Зморшку.

— Чорний Єретик…

— Немає жодного Чорного Єретика, — увірвала я дівчину, відкриваючи їй правду, яку мені кілька місяців тому розповіла в Маленькому Палаці Баґхра. — Він звинувачував у створенні Зморшки свого предка, але в усі часи існував лише один-єдиний Дарклінґ, і цікавить його виключно влада.

— Це неможливо. Дарклінґ ціле життя намагається звільнити Равку від Зморшки.

— Як ти можеш казати таке після того, що він накоїв у Новокрібірску?

Скориставшись силою Неморя, Дарклінґ знищив ціле містечко, намагаючись справити враження на ворогів і позначити початок свого правління. І я теж доклала до цього руку.

— Мені відомо, що там стався… нещасний випадок.

1 ... 10 11 12 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Облога та штурм, Лі Бардуго», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Облога та штурм, Лі Бардуго"