Читати книгу - "Між нами, Верефрі"

— Може, ти не заперечуєш, якщо я запропоную трохи відпочити? Я знаю, що працюєш до пізна. — Його погляд знову ковзнув по моєму тілу, і я знову відчула, як цей погляд буквально проникає в мене.

Мене переповнювало почуття змішаних емоцій, коли я намагалася залишатися спокійною, але вже не могла уникнути того, що відбувалося між нами. Я знала, що нічого не можна було повернути назад. Цей момент був важким, але я не могла впоратися з усім, що відчувала.

— Не знаю, — відповіла я на його питання, намагаючись залишити холоднокровність. — Я маю багато справ.

Але Крістіан був непереможний, навіть коли я намагалася відштовхнути його. Його рука знову знайшла мою талію, і я відчула його теплоту. Мені здається, я могла б повністю здатися йому, але я знала, що не можу. І хоча моє серце билося швидше, я не могла показати цього. Крістіан знову ухопив мене за руку і нахилився, щоб шепотіти:

— Я буду чекати. І коли ти побачиш, як я за тобою… ти, можливо, не захочеш йти. — Його слова були тими, що змусили мої коліна трохи затремтіти.

Я вдихнула глибше, коли знову повернулася до роботи, намагаючись не реагувати на його залицяння, але в той самий час розуміла, що вони діють. Я була в пастці між двома чоловіками: Меттью-Ной, якого я не могла зрозуміти і з яким було важко мати справу, і Крістіаном, що знову викликав в мені ті почуття, які я намагалася давно забути.

Незабаром він пішов, залишаючи мене наодинці з тими емоціями, які не могли бути забуті. Мій погляд знову опустився на підлогу, і я глибоко подумала: скільки ще я зможу тримати свої почуття під контролем? Скільки ще я зможу витримати, дивлячись на них, на цих чоловіків, котрі кожен по-своєму розбурхували моє серце? Вечір прийшов швидко, і сильна злива, що раптово налетіла, змусила Харпер залишитися в будинку Меттью-Ноя. Спочатку вона вагалась, але обставини були незаперечними: дощ лив як з відра, і дороги стали непроїзними. Рейчел, що була в будинку, запропонувала залишитися, і Харпер не мала іншого вибору. Зрештою, це була лише одна ніч, і вона знала, що завтра все буде нормально.

Розділ: Ігри та спокуси

— Ти не проти, якщо я залишуся? — запитала Харпер, стоячи в коридорі, все ще тримаючи сумку. Її думки були сумбурні, і вона намагалася контролювати свої емоції після того, як вчорашні моменти з Крістіаном залишили відбиток у її свідомості.

— Не питання, залишайся, — відповів Меттью-Ной, поглянувши на неї лише на мить. Його вигляд був спокійним, ніби він був звиклим до таких ситуацій. Він навіть не виглядав здивованим, що вона залишилась.

— Я за, — додала Рейчел, посміхаючись. — Ти ж не хочеш опинитися на вулиці під таким дощем, правда?

Харпер кивнула, відчуваючи полегшення. Вона знала, що буде важко залишатися спокійною, коли була в одному будинку з Меттью і Рейчел, але що поробиш — злива не мала наміру припинятися.

— Ти йдеш до ванної? — запитала Рейчел, вказуючи на сходи, коли Харпер повернулася до них.

— Так, дякую. — Харпер кивнула, відчуваючи деяке незручність, коли її погляд випадково знову зустрів погляд Меттью. Він стояв, облокотившись на стіну, руки в кишенях шкіряних рукавичок, і здавалося, що він спостерігав за нею, навіть коли нічого не казав.

У ванній Харпер швидко освіжилася, збираючись до вечері. Коли вона спустилася вниз, вона побачила, що стіл вже накритий. Меттью, Рейчел і Крістіан сиділи за столом, і атмосфера була досить неофіційною, хоча, звісно, певна напруга між усіма була відчутна.

— О, якраз вчасно! — сказала Рейчел, підштовхуючи Харпер до вільного місця. — Ти не уявляєш, що я приготувала!

Харпер сіла, не бажаючи привертати надмірної уваги до себе, але її очі не могли не помітити Рейчела, що намагалася знайти зручну позу, щоб якнайбільше торкатися Меттью-Ноя. Вони дивилися один на одного, мов двоє закоханих, і це тільки підсилювало напругу в повітрі. А Меттью, здається, не відреагував на це, немов просто звик до таких моментів. Крістіан, в свою чергу, не відставав від Рейчел і постійно подавав їй компліменти, що й не могло не впливати на атмосферу.

— Сподіваюся, це не буде занадто для тебе, Харпер, — сказав Крістіан, звертаючись до неї, поки сміявся. Його голос був розслабленим, як і його жести. — Ти ж не проти, якщо ми трохи розслабимося?

Харпер ледве утримала відсутність відповіді, намагаючись не реагувати на зайві уваги.

— Ні, все чудово, — відповіла вона, ховаючи свої почуття. Вона знала, що це лише один вечір, але відчувала, як всі ці погляди і взаємні зауваження створюють в її душі безліч емоцій.

Вони продовжували вечеряти, але для Харпер цей момент видавався таким важким, бо кожен з чоловіків привертав її увагу по-своєму. Крістіан, своїм наполегливим і зухвалим способом, Меттью, своєю холодною відстороненістю, а Рейчел із тим, як вона безтурботно ласувала їжею і ловила кожен погляд Меттью.

У кінці вечора, коли вони трохи розслабилися і почали розмовляти про весілля, Харпер все ж відчула себе не зовсім на своєму місці. Меттью-Ной, здалося, уважно спостерігав за нею, але не робив жодних спроб залучити її до розмови. Замість того, він спілкувався з Рейчел і Крістіаном, сміючись над чимось незначним.

Харпер відчула, як її серце прискорюється, коли вони, здається, не помічали її присутності, хоча вона була частиною цього вечора. Можливо, це і було найскладніше: бути поруч з ними, і водночас залишатися настільки відокремленою. Вечір продовжувався, і якось, за розмовами та сміхом, Рейчел запропонувала зіграти в гру “Правда чи Дія”. Це був спроба розрядити обстановку після досить напруженого початку вечора, і, здавалося, всі погодилися, навіть Харпер, хоча вона й не була певна, що це правильний вибір. Проте, Крістіан був настільки впевнений, що це може бути цікавим, що вона не змогла відмовити.