Читати книгу - "Тонка Тканина, Дроянда"

Світло від вітрин пробігалося по її обличчю.
Марк тримав руку на кермі, а іншу — на її долоні.

Вони мовчали. Просто їхали крізь нічне місто, яке вперше не здавалося чужим.

Аж раптом її телефон завібрував.Раз.Другий.Третій.

Потім — ще двадцять.Марк зупинив авто:— Що сталося?

Аліса глянула на екран. У повідомленнях — посилання.

У соцмережах — пости зі словами:"Така відверта? Подивіться на це."RAW? Чисто піар."Героїня? Вона знала, що робить."

Вона відкрила фото.Старі, необроблені, з першої фотосесії.Ті, які вона ніколи не дозволяла публікувати.Ті, де вона ще була розгубленою, наляканою. Напівоголеною.

Очі защипало. Світ хитнувся.Марк забрав телефон, глянув і стиснув щелепи.

— Хто це зробив?..— Ми це зупинимо. Я не дозволю...

Аліса сиділа мовчки. Її руки тремтіли.

— Я сама погодилась на той знімок… — прошепотіла. — Але я не хотіла, щоб його побачив хтось ще. Це не про тіло. Це про злам.

Він поклав їй руку на плече:

— Люди бачать тіло. А я бачу душу. І та душа — сильніша за будь-яку атаку.

Пауза.

Аліса вдихнула повітря, ніби виринаючи з води.

— Якщо вони думають, що це мене знищить, хай подивляться, як я з цього піднімуся.

Бо справжня сила — не в ідеальному образі.А в тому, щоб встати, коли тебе знову принизили публічно.