Читати книгу - "Скорочено Синій птах, Моріс Метерлінк"

Митиль, шукаючи в траві. Де ж мертві?.. Тильтиль, шукаючи так само. Нема мертвих...

Завіса

Восьмий малюнок

ЦАРСТВО ПРИЙДУЧИНИ

Величезні зали в Палаці Блакиті, де чекають діти, що мають народитись.— Нескінченні перспективи шафірових колон підпирають туркусове склепіння. Тут усе, від світла і плит з ляпіс-лазурі до млистого фону, де губляться останні склепи, до найменших речей, все надприродної густої казкової блакиті. Тільки капітелі й цоколі колон, замки склепів, кілька сидінь, кілька округлих лав були з білого мармуру або алебастру.— Праворуч, між колонами, великі опалові двері. Це двері, що їх Час навстіж розчиняє наприкінці сцени, відкриваються на справжнє Життя і на пристань Зорі. Скрізь заповняючи гармонічно залу, дітей громада в довгих блакитних убраннях.— Одні бавляться, другі проходжуються, треті гомонять або марять; багато спить, багато теж працює, між колонадами... й їх знаряддя, їх інструменти, прилади, що вони майструють, рослини і овочі, що вони плекають або що вони збирають, тої самої надприродної осяйної сині, що й загальна атмосфера Палацу. — Між дітьми походжає, в убранні з яснішої і прозорішої блакиті, кілька постатей, високих на зріст, величної і мовчазної краси, що виглядають як ангели.

Ліворуч входять, наче крадькома, снуючи між колонами першого плану, Тильтиль, Мотиль і Світло. їх прихід породжує певний рух між блакитних дітей, що звідусіль збігаються і товпляться навколо незвичайних гостей і з цікавістю їх оглядають.

Митиль. А де ж той Цукор, Кіт і Хліб?..

Світло. їм не можна сюди ввійти; вони б знали, що буде, і не слухали...

Тильтиль. А Пес?..

Світло. Так само недобре, щоб він знав, що на його чекає протягом віків... Я їх замкнув в церковних підземеллях...

Тильтиль. Де ми?

Світло. В царстві Прийдучини серед дітей, що ще не народились. Бо Діамант нам дає ясно бачити в цій стороні, що люди не підстерігають її, дуже ймовірно, що ми тут знайдемо Синю Пташку.

Тильтиль. Певно, що пташка буде синя, бо все тут синьо... (Озираючись.) Боже мій, як тут гарно все...

Світло. Дивись на дітей, що до нас біжать...

Сині Діти, їх збігається все більше і більше. Живі діти... Дивіться, живі діти...

Тильтиль. Чого вони нас звуть "живі діти"?..

Світло. Тим, що вони ще не живуть...

Тильтиль. Що ж вони тоді роблять?

Світло. Чекають часу свого народження...

Тильтиль. Часу свого народження?..

Світло. А вже ж; звідси приходять усі діти, що родяться у мас на землі. Кожне чекає на свій день... Коли батько й мати бажають дітей, то відчиняються великі двері, що ти бачиш там, праворуч; і малі спускаються...

Тильтиль. Є їх тут! є їх тут!..

Світло. їх є ще більше... їх не видко всіх... Зміркуй, їх треба аж до кінця світу... Їх нікому не злічити...

Тильтиль. А хто ці великі сині особи?..

Світло. Не знати напевно... Думка, що це ангели охоронники... Кажуть, що вони прийдуть на землю після людей... Але заказано їх про те питати...

Тильтиль. Чому?

Світло. Бо це Землі таємниця...

Тильтиль. А інші, малі, можна до них говорити?..

Світло. Напевно, треба спізнатися... Диви, ось один цікавіший від інших... Іди до нього, побалакай...

Тильтиль, наближуючись до Синьої Дитини і протягуючи їй руку. Добридень... (Торкаючи пальцем сине убрання на Дитині.) Що це таке?

Дитина, поважно тикаючи пальцем в бриль Тильтилів. А це?..

Тильтиль. Це?.. Це мій бриль... У тебе нема бриля?..

Дитина. Ні; а нащо він?..

Тильтиль. Щоб казати добридень... А далі, щоб коли зимно...

Дитина. Що це значить зимно?..

Тильтиль. Коли тремтиш так: бррр, бррр... коли хукаєш в руки і коли робиш руками так...

Б'є себе руками дуже.

Дитина. Зимно на Землі?..

Тильтиль. Часом узимку, коли нема вогню...

Дитина. Чому його нема?..

Тильтиль. Бо це дорого коштує і треба грошей, щоб купити дрів...

Дитина. Що воно за гроші?..

Тильтиль. Те, чим платять...

Дитина. А...

Тильтиль. Є такі, що їх мають, і такі, що їх не мають...

Дитина. Чому?..

Тильтиль. Бо небагаті... А ти хіба багатий?.. Скільки тобі літ?..

Дитина. Я хутко народжусь... Я народжусь у дванадцять років.., А добре родитись?..

Тильтиль. А так... це