Читати книгу - "Мелодія кави у тональності кардамону"

Анна навіть не помітила, як за кілька зимових місяців захопилася цим чоловіком настільки, що й не зважала на свої стосунки з Маркіяном. Не розірвала їх, але й не особливо переймалася ними. Уже навіть не вибудовувала собі жодних планів на спільне з ним майбутнє. Те, що відбувалося з нею у реальному житті, перестало її цікавити, і вона тепер жила у своїх мріях та фантазіях. Сховавшись за фіранкою, з незрозумілою тугою дивилася на те, як Адам йде вулицею, як вітається чи розмовляє зі знайомими, як їде кудись кінно, і відчувала, що він стає неприпустимо їй необхідним. А якщо дозволити собі випадково опинитися біля нього на вулиці? Як він поставиться до того? Може, вона зауважить у його поводженні щось таке, що іноді помічає у поводженні інших чоловіків? Може, навіть сподобається йому? Ні, це не жарти. Чоловік із таким становищем, як у нього, хіба побавиться з такою дівчиною, як вона, а потім залишить. Уже одна з їхньої родини поплатилася за любов до нього.

Серце її наполохано стиснулося від самої думки про таке, і Анна вкотре дала собі слово забути Адама. Проте вже наступного дня, ще здалеку помітивши його, знов підходила до вікна. Вмерла б зі сорому, якби хтось здогадався, навіщо вона стоїть тут. Й сама до ладу не розуміла, чого їй хочеться насправді — побачитися з ним чи ніколи не потрапляти на очі. Можливо, рання весна забиває їй памороки, а може, вона вигадала собі це божевільне кохання, сама повірила у нього і тепер не може позбутися. Нехай усе завершиться, ще й не розпочавшись. Жила ж вона без Адама раніше, то невже не проживе зараз?

Розділ 5

Того весняного ранку Анна, поснідавши разом із усіма, заходилася готувати обід. Удягнула поверх домашньої сукні чистий фартух, розправила акуратно відпрасовані складки, витягнула з комірчини борошно і, щоб просіяти його, відсипала трохи у сито. Добре, що сьогодні ніхто не заважатиме їй ліпити вареники. Діти, користаючи з погожого весняного дня, побігли бавитися на вулицю, тітка пішла у справах на Ринкову площу, а вуйко щось робить у пекарні. Година спокою гарантована.

Коли гримнули вхідні двері, Анна невдоволено насупилася, проте не озирнулася. Напевно, з пекарні повернувся вуйко Павло. Цікаво, чому він не зачиняє за собою?

Вона знов насипала трохи борошна у сито, але несподіваний протяг від розчинених дверей та вікна здув поза стільницю добру його жменю. Вставши навшпиньки, Анна потягнулася рукою до вікна, щоб причинити його, проте відчула дивний дискомфорт. Так почуваєшся тоді, коли в тебе за плечима стоїть хтось чужий і уважно за тобою спостерігає.

Випустивши з рук сито, Анна швидко озирнулася й обімліла. Адам? Тут? Але ж…

Забувши про все на світі, вона зробила мимовільний крок йому назустріч, проте, відразу опам’ятавшись, зупинилася. Божевільна. Куди вона йде?

Адам зачинив за собою двері, привітався з Анною, але вона не змогла нічого йому відповісти. Стояла посеред кухні й мовчки дивилася на те, як він підходить до неї дедалі ближче, та відчувала, що серце провалюється кудись у глибоку яму і вже не може виборсатися назовні.

Помітивши збентеження Анни, Адам стенув плечима. Дуже невиразно йому пригадалося, що він десь бачив цю дівчину, проте, де саме — не пам’ятав. Навряд чи вона донька господарів. У тих діти малі, а ця — доросла. Напевно, небога Стефи. Там іще була якась сумнівна справа з будинком, спадком та опікою. Нічого надзвичайного, трапляються і гірші історії.

Дівчина підвела голову. Сполохана паніка в її очах і надто яскравий рум’янець на щоках мимоволі привернули його увагу. Якою вона була колись — не пам’ятав, але зараз дівчинка видалася йому доволі приємною. Невинна і дуже молода. Десь років чотирнадцять-п’ятнадцять. Гарне личко, довге до пояса волосся, виразні очі, маленький напіврозкритий ротик, теплий погляд. Виглядає трохи наївною, проте цей недолік дуже швидко минає, а враховуючи те, що вона гарна, невинною вона теж залишатиметься недовго. Такі дівчата рано виходять заміж. Очевидно, претендентів на її руку й зараз не бракує.

Він уважніше ковзнув по ній поглядом. Невисока на зріст, тоненька у стані, зграбна, округла, з маленькими ручками та ніжками, з гарно розвиненими грудьми. Здається, вона і зараз цілком надається до шлюбу.

М’яко усміхнувшись, він іще раз озирнув дівчину з ніг до голови. Акуратна порцелянова лялечка — невеличка і тендітна. Саме той тип жіночої вроди, який подобається йому найдужче. Колись вона перетвориться у дуже вродливу жінку. Цікаво, скільки їй років?

Перехопивши погляд Адама, Анна ще дужче зніяковіла. Здається, вона йому подобається, але подобається зовсім не так, як їй би хотілося. Вона взагалі не повинна дозволяти, щоб на неї так дивилися. Може, вона чимось спровокувала його? Може, надто близько стоїть?

Анна спробувала відступити, проте відразу вперлася в стільницю. Цікаво, чим спровокувала? Вона ж іще жодного слова не сказала. Певно, з нею щось негаразд? Може, ґудзик на сукні розстібнувся або щось із одягом?

Вона обережно скосила очі додолу. Ні, все нормально. Ґудзики старанно защепнуті, і спідниця опускається додолу акуратними рівними складками. Може, волосся розтріпалося і вона виглядає нескромно?

Анна машинально підняла руки, щоб пригладити і справді розтріпане волосся, проте відразу передумала, бо згадала, що руки у неї в борошні. А ще раптом зрозуміла, що Адам підійшов до неї надто близько і якщо вона поправлятиме волосся, то мимоволі зачепить його рукою. Навіщо він узагалі підійшов так близько?

Не уявляючи, як поводитися в цій ситуації, вона розгублено і зовсім недоречно усміхнулася йому. Сама не зрозуміла, чому усміхнулася. Якби на місці Адама був хтось із її залицяльників, давно поставила б того на місце, а тут стояла і ніяково усміхалася.

Раптом Адам обережно торкнувся рукою її волосся, сам поправив пасмо, яке вибилося з її зачіски, і легенько ковзнув пальцями по щоці.

Від несподіванки Анна завмерла. Це перевершує все, що вона собі вимріяла. Здалось би обуритися, а вона мовчить і лише якось по-дурному всміхається.

Піймавши її усмішку, Адам знову зацікавлено глянув на дівчину. А ця панна до біса приваблива з тим своїм невинним личком та з усмішкою, від якої у неї на щічках з’являються маленькі ямочки. Цікаво, а сама вона усвідомлює, як виглядає і які бажання пробуджує?

Він ковзнув поглядом по її обличчю. Ні, навряд чи. Вона