Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Капітани піску. Габрієла 📚 - Українською

Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Капітани піску. Габрієла" автора Жоржі Амаду. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 252
Перейти на сторінку:
з ким-небудь абощо. А може, підпалити сірником ногу одному з тих, що сплять? Але тільки поглянувши на двері складу, він відчув раптом тугу і бажання тікати світ за очі. Він знову вийшов зі складу і побрів берегом без усякої мети, гнаний своєю мукою.

Педро Кулю розбудив якийсь шум. Він спав на животі і тому міг, не піднімаючи голови, визирнути з-під складених ліктів. Він побачив, як один із хлопців підвівся й обережно крадеться в куток Тички. Спросоння Педро Куля подумав, що тут щось негаразд. Ставши ватажком, він насамперед повиганяв з банди всіх, хто мав погані звички, і заборонив приймати таких у капітани піску. Але, прочумавшись як слід, він зрозумів, — тут крадіжка. Хлопець і справді вже відчинив скриньку Тички. Педро накинувся на злодюжку. Боротьба була коротка. Прокинувся тільки Тичка, а всі інші спали.

— Ти що, обкрадаєш товариша? Хлопець мовчав, чухаючи нам'яту шию.

— Завтра ж заберешся звідси… Такі мазурики нам не потрібні. Підеш до хлопців Езекіела, це вони обкрадають один одного.

— Я тільки хотів подивитися…

— Що ж ти хотів подивитися руками?

— Присягаюся, я поліз глянути на його медаль.

— Викладай по-чесному, а то заробиш у пику. Тичка заступився:

— Облиш його, Педро. Може, він і справді хотів подивитись на медаль. Це та медаль, яку мені подарував падре Жозе.

— Авжеж. Я хотів лише подивитись. Присягаюся! — Хлопець трусився зі страху. Він знав, що значить бути вигнаним з ватаги капітанів піску, що значить піти до хлопців Езекіела — езекіелці або відсиджують за гратами, або опиняються у виправній колонії.

Тичка знову заступився за хлопця, і Педро Куля повернувся й підійшов до Професора. Хлопець тремтячим голосом пояснив Тичці:

— Я все розповім з самого початку. Сьогодні я познайомився з одною дівчинкою. Це було в Солом'яному містечку. Я пробрався в один дім, щоб украсти піджак. Раптом з'явилася дівчинка й запитала, чого мені треба. Ми розговорились. Я пообіцяв, що завтра принесу їй подарунок. Вона хороша, добре поставилася до мене. Розумієш? — Хлопець заплакав, його ніби душили сльози безсилої злості.

Тичка взяв медаль, подарунок падре Жозе, покрутив її в руках і раптом подав хлопцеві:

— Візьми подаруй їй. Тільки не розповідай Педро Кулі.

Світало, коли на складі з'явився Кангасейро[7]. Голова цього уродженця сертану була скуйовджена. Взутий він був у альпаргати. Мулат похмуро оглянув приміщення, побачив сплячого Жоана Здоровила й переступив через нього. Плюнув додолу й розтер ногою плювок. Під пахвою він ніс газету. Очі його весь час бігали по всьому бараку, вперто шукаючи когось. Вгледівши Професора, він підняв над собою газету в мозолястих ручиськах. Незважаючи на ранню годину, він попрямував до Професора й почав його кликати:

— Професоре, Професоре…

— Що таке? — Той уже дрімав.

— Мені щось потрібно.

Професор підвівся. У темряві було майже не видно похмурого обличчя Кангасейро.

— Це ти? Чого тобі?

— Я хочу, щоб ти прочитав повідомлення про Лампіана[8]. Ось надруковано в «Діаріо». Там є його портрет.

— Облиш, завтра.

— Ні, зараз. Не відкладай на завтра, що можна зробити сьогодні.

Професор пошукав свічку, засвітив її і став читати газетне повідомлення. Лампіан вдерся в одне з містечок штату Баїя, убив вісім солдатів, згвалтував кількох дівчат, пограбував сейф префектури. Похмуре лице Кангасейро просяяло. Рот розтягнувся в широкій посмішці. Він забрав у Професора газету й рушив у свій куток, щоб вирізати портрет славетного Лампіана. В душі його цвіла весна.


Міст Пітангейрас

Вони чекали, щоб сторож пішов. Але той затримався, оглядаючи порожню вулицю. Трамвай зник за поворотом. Це був останній вечірній вагон. Сторож закурив сигарету. Через вітер йому довелося потратити три сірники. Потім він підняв комір плаща.

Вітер приносив з міських околиць, де росли мангові й сапотові дерева[9], вогку прохолоду. Троє хлопців виждали, поки пішов сторож, потім перебігли на той бік вулиці й гайнули в завулок.

Божий Улюбленець так і не прийшов. Цілий вечір він просидів у таверні «Морське пристановище», чекаючи умовленої зустрічі з одним чоловіком, але той не з'явився. Аби прийшов Божий Улюбленець, усе було б легше. З ним не треба було б довго балакати. Він був багато чим зобов'язаний капоейристові. Але той не прийшов. Повідомлення виявилося помилковим, а Божий Улюбленець цієї ночі мав пливти в Ітапаріку.

Усю другу половину дня вони чекали в таверні «Морське пристановище» і знічев'я тренувалися в капоейрі. У Кота були дані на класного борця, не гіршого за Божого Улюбленця. Дуже спритний був і Педро Куля. З трійці найнезграбніший вигляд був у негра Жоана Здоровила, звичайно дуже сильного у простій боротьбі, де він міг скористатися своєю величезною фізичною силою. Та все ж він і досить добре оволодів прийомами, щоб подолати і дужчого за себе. Коли хлопці втомилися, вони перейшли до зали, замовили чотири чарки горілки, і Кіт витяг з кишені сіру, заяложену колоду карт. Божий Улюбленець запевняв, що чоловік, якого всі чекали, прийде. Мабуть, справа передбачалася вигідна, тому що Божий Улюбленець волів звернутися до капітанів піску, своїх товаришів, аніж до портових волоцюг. Він знав, що капітани піску

1 ... 10 11 12 ... 252
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капітани піску. Габрієла», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Капітани піску. Габрієла"