Читати книгу - "Вождь червоношкірих (Збірник)"

— На цьому ранчо немає королеви, — повторила Санта. — Поглянь на короля Нопаліто. У нього твої очі, Вебе. Стань навколішки і вклонися його величності.

Передзвін острогів сповістив про появу на веранді Бада Тернера, готового поставити те ж запитання, що й майже рік тому.

— Доброго ранку. Ми зараз поженемо череду. Відправити корів Барберу чи… — побачивши Веба, Бад укляк на місці.

— Ба-ба-ба-ба, — загукав малий у колисці, молотячи кулачками повітря.

— Ти чув наказ господаря, Баде! — посміхнувся Веб Їгер, як і майже рік тому.

Такий от кінець історії, за винятком маленької деталі. Коли старий Квін, власник ранчо Секо, пішов оглянути череду суссексів, куплену на Нопаліто, він запитав у нового управителя:

— Яке тавро ставлять на Нопаліто, Вілсоне?

— X, рисочка, У — відповів Вілсон.

— І я так думав. Але поглянь на цю білу корівку, на ній інше тавро — серце і хрест на ньому. Чиє ж воно, га, Вілсоне?

Ми зі старим Маком Лонсбері непогано провернули справу на золотій копальні й отримали по сорок тисяч доларів на брата. Я кажу «старий Мак», та він не якийсь там дідуган, а сорокаоднорічний чолов'яга, лише здається старшим за свій вік.

— Енді, — сказав він мені тоді, — щось я стомився. Ми добряче попрацювали останні три роки, може, зав'яжемо на деякий час і потринькаємо нечесно зароблені грошики?

— Друже, ти поцілив просто в яблучко! — кажу я. — Поживемо трохи як індійські раджі й подивимося, що з того вийде. То чим займемося — подамося до Ніагарського водоспаду чи пошукаємо щастя в картах?

— Вже багато років я плекаю мрію про день, коли у мене буде достатньо грошей, щоб винайняти двокімнатний будиночок у гарному місці, завести кухаря-китайця, сидіти в самих панчохах і читати «Історію цивілізації» Генрі Томаса Бокля[12].

— Обнадійлива перспектива — без показних хвастощів і досить спокуслива, — кажу я. — Не можу вигадати кращого капіталовкладення. Дайно мені годинник із зозулею і самовчитель Сепа Віннера[13] з гри на банджо, і я приєднаюся до тебе.

За тиждень ми з Маком в'їжджаємо до містечка Піка, де знаходимо вишуканий будинок на дві кімнати. Половину грошей ми кладемо на накопичувальний рахунок у місцевому банку, а кожному із трьохсот сорока жителів Піки тиснемо руку. Китаєць, годинник, що говорить «ку-ку», «Історія цивілізації» і самовчитель, привезені з Денвера, відразу перетворюють хатину на палац нашої мрії.

Ніколи не вірте тому, хто стверджує, що багатство не робить людину щасливою. Якби ви побачили старого Мака в ту мить, коли він, погойдуючись у кріслі й поклавши ноги в улюблених синіх панчохах на підвіконня, прискіпливо поїдає творіння Бокля скельцями своїх окулярів, ви б одразу зрозуміли, що цій людині позаздрив би сам Рокфеллер. Я вчився грати на банджо, зозуля вчасно подавала голос зі своєї хатки, щоб повідомити про настання нової години, Аґ Синґ наповнював нашу домівку дивовижним ароматом яєшні з шинкою, з яким не могла зрівнятися навіть жимолость, що зростала за вікном. Коли в кімнаті ставало занадто темно, щоб розбирати Боклеві мудрування і ноти в самовчителі, ми запалювали люльки і балакали про науку, пірнальників за перлами, ішіас і Єгипет, правопис і рибалку, пасати і шкіру, вдячність і гірських орлів та ще безліч цікавих речей, щиро-відверто поговорити про які нам раніше бракувало часу.

Одного вечора у Мака розв'язався язик, і він поцікавився, чи добре я знаю звички і манеру поведінки прекрасної статі.

— Які питання, друже, — відповідаю. — Я знаю їх від Альфреда до Омахи[14]. Жіноча сутність і природа для мене така ж розгорнула книга, як сліди у прерії для справжнього ковбоя. Мене не обкрутиш недомовками і манірністю.

— Ось що я тобі скажу, Енді, — тяжко зітхнувши, зізнається Мак. — Мені ніколи не траплялося відчути на собі бодай крихту жіночої зацікавленості. Не вдавалося мені підібрати вдалий момент, хоча, можливо, я просто його не помітив. З чотирнадцятьох років я живу сам і не вмію розводити логічні міркування ніжними почуттями, які мав би відчувати до протилежної статі. А інколи мені цього так хотілося, — каже старий Мак.

— Жінки — не найлегший об'єкт для вивчення, — кажу я, — але все залежить від кута зору. Жінкам можна шукати раціональне пояснення, втім, я помітив, що вони часто разюче відмінні одна від одної.

— Здається мені, — провадить Мак, — що чоловікові ліпше заглядатися на жінок і шукати об'єкт натхнення, коли він юний літами, як це й визначено природою. Я своїм шансом не скористався; а зараз я застарий, щоб кидатися у вир сторч головою.

— Ну, навіть не знаю, — кажу я. — Можливо, тобі варто привітати себе з тим, що ти заощадив купу грошей і вберігся від безлічі потенційних неприємностей. А втім, я не шкодую часу, витраченого на вивчення жінок. Кожен чоловік, який розуміє їхню поведінку, міміку, жести, зможе дати собі раду в цьому світі.

Ми зупинилися в Піці, бо нам там сподобалося. Дехто любить витрачати гроші з галасом, імпульсивно, подорожуючи там і сям, а ми з Маком стомилися від какофонії постійних переїздів і від готельних рушників. Місцеві жителі — сама люб'язність, Аґ