Читати книгу - "Фундація"

– А тепер, – сказав він з важкою веселістю, – перейдімо до важливих питань.

– Залюбки, – пробуркотів Гардін, закуривши одну з довгих сигар з веганським тютюном (небагато їх лишилося, подумав він), і перестав розгойдуватися на стільці.

Високо в небі було видно Галактику, і її схожий на лінзу туманний обрис повільно розтягувався на весь обрій. Нечисленні зірки тут, на самому краєчку Всесвіту, здавалися жалюгідними мерехтливими вогниками.

– Звичайно, – сказав субпрефект, – усі офіційні обговорення – підписання документів та інші нудні формальності, – які пройдуть перед тим… як ви називаєте свою раду?

– Рада опікунів, – холодно відповів Піренн.

– Дивна назва! У будь-якому разі, сьогодні мова не про це. Сьогодні ми могли б поговорити з вами як людина з людиною, еге ж?

– Це означає… – підштовхнув його Гардін.

– Тільки те, що я кажу. Тут, на Периферії, певним чином змінилася ситуація, і становище вашої планети стало трохи невизначеним. Було б дуже добре, якби ми з вами порозумілися щодо стану справ. До речі, мере, у вас немає ще однієї такої сигари?

Гардін неохоче зробив йому одну.

Ансельм о’Родрік понюхав і задоволено заквоктав.

– Веганський тютюн! Де ви його взяли?

– Ми отримали останню партію. Навряд чи ще щось лишилося. І лише космосу відомо, коли ми отримаємо наступну та чи отримаємо взагалі.

Піренн насупився. Він не курив і, якщо вже на те пішло, терпіти не міг цей запах.

– Дозвольте мені зрозуміти, ваше високопреосвященство. Ваша місія полягає лише в тому, щоб дещо нам роз’яснити?

О’Родрік кивнув, випустивши дим після однієї з перших міцних затяжок.

– У такому разі, вона скоро завершиться. Ситуація з Енциклопедією Фундації така, як і завжди.

– Ах! І якою ж вона була завжди?

– Завжди однакова. Це наукова інституція, що підтримується державою та належить до особистого домену його величності Імператора.

Субпрефекта, схоже, це анітрохи не вразило. Він випустив кільця диму.

– Це чудова теорія, докторе Піренн. Я уявляю, що у вас є статут з імператорською печаткою, але яка ситуація насправді? Як ви вистоїте проти Смирно? Ви ж розумієте, що від вас до столиці Смирно менше п’ятдесяти парсеків. А як щодо Конома і Дарібоу?

Піренн відповів:

– Ми не маємо нічого спільного з будь-якими префектурами. Як частина імператорського…

– Це вже не префектури, – нагадав о’Родрік. – Це тепер королівства.

– Тоді королівства. Ми не маємо з ними нічого спільного. Ми наукова інституція…

– Та до біса вашу науку! – вилаявся його співрозмовник. – Що, чорт забирай, нам робити з тим фактом, що ми будемо відповідальні, якщо Смирно в будь-який момент захопить вашу планету?

– А Імператор? Він що, просто спостерігатиме?

О’Родрік заспокоївся й сказав:

– Послухайте, докторе Піренн, ви поважаєте власність Імператора, і Анакреон теж, а Смирно може й не поважати. Пам’ятайте, ми щойно підписали договір з Імператором – завтра я надам копію вашій Раді, – який покладає на нас відповідальність за підтримання порядку на кордонах старої префектури Анакреон від імені Імператора. Наш обов’язок зрозумілий, чи не так?

– Звичайно. Але Термінус не є частиною префектури Анакреон.

– А Смирно…

– І не належить до префектури Смирно. Він не є частиною жодної з префектур.

– А на Смирно про це знають?

– Мені байдуже, знають вони чи ні.

– Нам не байдуже. Ми щойно закінчили з ними війну, і вони досі утримують дві наші зоряні системи. Термінус – надзвичайно важливе стратегічне місце між двома державами.

Гардін відчув утому. Він перервав о’Родріка.

– Яка ваша пропозиція, ваше високопреосвященство?

Здається, субпрефект уже був готовий перейти від ухильних відповідей до прямих заяв. Він бадьоро відповів:

– Здається цілком очевидним, що оскільки Термінус не може захистити себе сам, Анакреон мусить узяти цю роботу на себе. Зрозумійте, що ми не маємо жодного бажання втручатися у внутрішнє управління…

– Угу, – холодно пробурчав Гардін.

– …але ми вважаємо, що для всіх зацікавлених сторін було б краще, щоб Анакреон створив на планеті військову базу.

– І це усе, що ви хотіли, – заснувати військову базу на частині незайнятої території та спрямувати її на захист?

– Ну, звичайно, ще виникло б питання про забезпечення сил захисту.

Стілець Гардіна став на всі чотири ніжки, і він поклав свої лікті на коліна.

– От тепер ми добралися до суті. Перекладімо це доступною мовою. Термінус має бути під протекторатом і платити данину.

– Не данину, а податки. Ми вас захищаємо. Ви нам за це платите. Раптом Піренн з люттю стукнув кулаком об стілець.

– Дозвольте, Гардіне, мені висловитися. Ваше високопреосвященство, мене і на іржавий півшеляг не хвилюють Анакреон, Смирно або всі ваші місцеві інтриги та домашні війни. Кажу вам, що це підтримувана державою неоподатковувана наукова інституція…

– Підтримувана державою? Але держава – це ми, докторе Піренн. І ми вас не підтримуємо.

Піренн обурено підвівся.

– Ваше високопреосвященство, я прямий представник…

– …його імператорської величності, – кисло підхопив Ансельм о’Родрік, – а я прямий представник короля Анакреона. Анакреон набагато ближче, докторе Піренн.

– Повернімося до справи, – закликав Гардін. – Ваше високопреосвященство, а як би ви стягували ці так звані податки? Ви б прийняли їх у натуральній формі: пшениця, картопля, овочі, велика рогата худоба?

Субпрефект витріщився на нього.

– Якого біса? Що ми з ними робитимемо? У нас є чимало надлишків продовольства. Звичайно, ми брали б золотом. А ще краще, до речі, було б хромом або ванадієм, якщо він є у вас у великих кількостях.

Гардін розсміявся.

– У великих кількостях! Та в нас навіть заліза у великих кількостях немає. Золото! От, гляньте на нашу валюту. – Він кинув йому монету.

О’Родрік підкинув її і здивовано глянув.

– Це що, сталь?

– Точно.

– Не розумію.

– Термінус – це планета, де практично немає металів. Ми їх усі імпортуємо. Отже, у нас немає золота й платити нам немає чим, хіба що ви захочете взяти кілька тисяч бушелів картоплі.

– Ну… а промислові товари…

– Без металів? З чого ми виготовляємо наші машини? Виникла пауза й Піренн спробував ще раз.

– Уся ця дискусія відійшла далеко від суті. Термінус – це не планета, а науковий фонд для підготовки великої Енциклопедії. Космос із вами, чоловіче, та хіба ви не поважаєте науку?

– Енциклопедії не перемагають у війнах. – О’Родрік нахмурив брови. – Абсолютно непродуктивний світ – і при цьому практично незайнятий. Ну тоді ви могли б платити землею.

– Що ви маєте на увазі? – спитав Піренн.

– Цей світ абсолютно порожній, а незайняті землі, напевне, родючі. На Анакреоні багато знаті, яка хотіла б збільшити свої маєтки.

– Ви не можете пропонувати таке…