Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » «І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко 📚 - Українською

Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

553
0
11.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "«І бачив я звірину...»" автора Віктор Васильович Савченко. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:
то напевне, заборонили б згадувати про святого так само, як забороняли історію України й мову, якою те було сказане. І напевне знайшли б привід вилучити з Лаврських печер мощі цього покровителя українського народу.

5. І все ж причина лютості великої — космічна. Астрологи знали про невидиме поле, яке впродовж тисячоліть дедалі густішало й наближалося до земної кулі, досягши свого перигею 1881-го року. Астральна (тваринна) складова аури планети витиснула геть усе світле(Т. Бургон).

На жаль, Темний сателіт наділений досконалою організацією; в його сфері (а це, справді, сфера довкола Землі) мешкають раси істот-духів, багато з яких володіють найвищими формами розуму та хитрості. Істоти ці — ні елементали, ні елементари (ні те, ні інше), породжують більшу частину страждань і лих людства. Вони є завжди, але в роки найбільшої густоти Орба (Темного сателіта) їх з’являється найбільше; найбільше й сходило від них духу брехні, злодійства і вбивств. Знайшовши добре пристосований медіумічний організм, вони навалюються всією своєю силою на мозок. Повільно, але впевнено виживають законного володаря організму. Люди по тому стають зовсім іншими; друзі й близькі дивуються зміні, що сталася з їхнім характером і темпераментом. Самі ж вони найчастіше не мають навіть підозри, що сталося, як і не можуть збагнути, що вони теперішні не мають нічого спільного з ними ж попередніми.

Темні шкодять людині, народові, людству й будучи розрізненими. Та вже коли з’являється субстанція, що їх об’єднує, то тоді настають, справді, чорні часи. В Росії такою субстанцією став марксизм, у Німеччині — фашизм. Не зайве нагадати, що майбутній ідеолог фашизму — «арієць до мізку кісток» А.Розенберг — виходець з Росії. Саме в часи червоного терору він перебував у лавах РСДРП (більшовиків), обіймав посаду чекістського комісара і товаришував із Дзержинським. Невдовзі, збагачений досвідом ЧК, він приїздить до Німеччини і стає головним редактором центрального органу фашистської націонал-соціалістської партії (1923 р.). Йому було тоді від роду тридцять літ. Отож прототипом гестапо стала ЧК, як і державного кольору Німеччини — державний колір СРСР.

По кількох десятках років усе повториться в такій самій формі, але вже в Південно-Східній Азії. Люди, котрі називатимуть себе комуністами, молитимуться на портрети Маркса, Леніна, Сталіна, Мао Цзедуна і водночас штудіюватимуть «святе письмо» фашизму «Міфи ХХ століття» А.Розенберга, винищать третину населення колись процвітаючої Камбоджі. І робитимуть це у дикунський спосіб — розбиватимуть голови жертвам мотиками. Вони також носитимуть назву «червоні кхмери».

Всюди, де спалахувала червона пошесть, починалося нищення людей. Будь-то варварська Росія чи культурна Німеччина. Правда, після першого спалаху хвороба набирала кволішої хронічної форми, але це була все та ж хвороба; навіть по тому, як вона минала, організм ще довго слабував.

За невеликим винятком всі червоні лідери помруть насильницькою смертю. В їх числі й Альфред Розенберг, що його буде страчено за вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. А тоді, коли «2 І пішов перший Ангол і вилив на землю чашу свою…», він був поміж тих, кого «шкідливі та люті болячки обсіли, хто мав знамено звірини й вклонявся її образу.»


6. Нагадаймо, коріння всіх лих двадцятого століття проростають від 1881-го року. Як писала О.Блаватська, «1881 рік, третину якого ми вже прожили, обіцяє нам, за передбаченням астрологів, довгий і сумний ряд бід як на суші, так і на морі.» І перечисляє ці біди: «землетруси, що зруйнували місто Касамичполу на острові Ішель, село в Каліфорнії і острів Хіос. У військовому значенні Великобританія зазнала поразки від бурів; Ірландія схвильована; чума в Месопотамії; готується нова війна між Туреччиною та Грецією…» Хоч наведені факти і, справді, є бідами, але на титул 666 вони явно не витягують. Аналітик релігій світу в окультних трактуваннях не побачила того — другого плану, а зрозуміла їх буквально. Окультному рокові вона приписує кончину Агахана, лорда Беконсфільда, Еліота, Рубінштейна, ну, й звісно, вбивство терористами російського імператора Олександра, який зліквідував кріпацтво. Ці приклади вона наводить у травні 1881-го і очікує, чим же завершиться рік.

О.Блаватська не здогадувалася, що 1881-го і в наближені до і після роки в людський світ було тільки висіяно велику жменю насіння, генетичний код якого — 666. До речі, до того насіння і вона мала безпосередню причетність. Відомо, що деякий час вона була найближчою помічницею К.Маркса, з яким познайомилася через його зятя Поля Лафарга. Це він — Лафарг казав: «Війна Богові, проткнути небо, як папір, — у цьому весь прогрес!» Чи не від неспроможності реалізувати цей задум він і його дружина — донька Маркса покінчили життя самогубством?

О.Блаватська померла 1891 року і не побачила ні паростків, ні квіточок, ні ягідок того насіння, що його найбільше було вкинуто в слов’янський світ.

Мабуть, по-своєму мав рацію Маркс, коли називав «східних слов’ян» та «південно-східне населення» «етнічним покидьком» і «етнічним сміттям». Як відомо, на місці покидьків та смітників найкращі сходи дає дурман та інші бур’яни. До речі, один із предків цього «месії» був родом зі Львова, а дід його першого «апостола» Леніна — з Житомира. Ну, й О.Блаватська також проросла на цьому «смітнику». А найінтенсивніше творче її життя припадає на роки наближені до окультного 1881-го. І сама того не відаючи, вона стала однією із вагомих насінин, що ними було засіяне людство під кодом 666.


Другий ангол

7. «3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, — і кожна істота жива вмерла в морі».

В гл. 13 «Об’явлення…» читаємо: «І бачив я звірину, що виходила з моря…» Вочевидь, ідеться про те ж саме море, що на нього другий Ангол вилив чашу свою — людність Російської імперії. І це не тільки метафора. Згадаймо: плоть людська на шістдесят п’ять відсотків складається з води. Тоді великі, середні, малі міста, села і хутори, справді подібні до водойм різної глибини, в залежності від густоти населення. А в море їх об’єднує держава. Це з цього розбурханого злиднями, сваволею влади, смертями першої світової

1 ... 10 11 12 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"