Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Мій ізмарагд, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій ізмарагд, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій ізмарагд" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 26
Перейти на сторінку:
ту отой мужик,-

Та воду я пущу із ласки,

Як жінці виріже язик.

 

Сього не хоче він зробити,

І млин його сухий стоїть,

Тож вас питаю: чи по правді

Зробила я? Судді, скажіть!»

 

«Недобре ти зробила, пані! -

Сказали враз Арот, Марот,-

Вітця й дітей за те карати,

Що завинив жіночий рот.

 

Клеветницю пізви до суду,

Сама зневаги ти не мсти,

А річку із свойого саду

Сусідові на млин пусти!»

 

І врадувалася Астарте.

«О, веселись, душе моя,

Що праведних таких і мудрих

Суддів знайшла нарешті я.

 

Всі царськії судді признали

За мною правду, та пекло

Мене сумління, що тим людям

Роблю я кривду й люте зло.

 

О, звеселюся нині з вами!

Ви шлях вказали в темноті!»

І налила вино перлисте

Вона в три кубки золоті.

 

Міркують ангели: «На кривду

Вона не хоче нас підбить,

Ми ж видали вже суд правдивий!»

І прийнялись вино те пить.

 

Та швидко кров у них заграла.

Одні їм зорі й небеса,

Один їм рай, одна їм правда -

Астарти дивная краса.

 

«Склонись до наших просьб, о пані,

Пробудь сю нічку з нами тут!

Дамо тобі, чого бажаєш,

І інший видамо засуд».

 

Смієсь Астарте, доливає

Вина, піддразнюючи їх.

«Засуд свій ви змінить готові

За нічку пестощів моїх?

 

Не хочу іншого засуду.

Пощо мені богів гнівить?

Я з вами ніч одну пробуду,

Та ось що мусите сповнить:

 

Скажіть мені те тайне слово.

Що вас у небо підніма,

Веде перед престол господній!

Тоді віддамся вам сама».

 

Вином розпалені й любов’ю,

Шепнули їй те слово вмить.

Смієсь Астарте, доливає

Вина, ще дужче їх дразнить.

 

«Ні, я роздумала! За слово

Своєї честі не продам.

Пощо мені воно? Чи нам же

Іти по ангельським слідам?

 

Прощайте, судді!» - «Стій!» - ревнули

Арот безтямний і Марот.

На неї кинулись, мов звірі.

Насильно їй заткали рот.

 

«Ти наша! Не гадай тікати!

Даремно просьб і слів не трать!

Ми сильні! З наших рук тебе вже

Й сам бог не зможе відібрать».

 

В тій хвилі шарпнулась Астарте,

Таємне слово прорекла

І щезла разом. З рук насильних

Вона до бога утекла.

 

Сказала богові всю правду.

«Гаразд зробила, доню, ти!

Іди ж тепер і до схід сонця

На небі зіркою світи!»

 

Арота ж і Марота к собі

Покликав бог і так прорік:

«Ну, хлопці, встереглись покуси?

Що ангел, то не чоловік!

 

Скажіть самі, як вас карати?

Чи в пекло, де чорти є всі,

Чи волите до суду висіть

Стрімглав онтам на ланцюзі?»

 

І на лице своє в покорі

Упали ангели й рекли:

«Карай нас, господи, дочасно,

Лиш в пекло між чортів не шли!»

 

Край Вавілона рів глибокий.

Арот з Маротом досі там

На ланцюзі за ноги висять

На пам’ять праведним суддям.

 

II. УКАЗ ПРОТИ ГОЛОДУ

 

 

Голод вибух в перськім краю:

В найбагатших городах

Бідні з голоду вмирають

По бульварах і садах.

 

Вчув се Періс, цар суворий,

І розлютивсь: «Що се знов!»

І на голод спосіб скорий,

Не міркуючи, найшов.

 

До славетних магістратів

Найбагатших в краю міст

Пописав і попечатав

Власноручно свою вість:

 

«Сей указ мій царський, строгий

Всяк у серце хай бере:

Де один у місті вбогий

З голоду віднині вмре,

 

Там я багача одного

Взять велю - чи круть, чи верть,

Голодом в тюрмі підземній

Заморю його на смерть».

 

І указ сей чудо справив:

Хоч як хліб подорожів,

Бідний все мав хліб і страви,

А багач не зубожів.

 

III. ПОБІДА

 

 

Халіф Абдельмалік святкує побіду

У куфському замку. К кінцеві обіду

Від війська посли

Кровавую голову в місі внесли.

 

«О царю,- сказали,- твій ворог неситий,

Давніший халіф наш Масаб, уже вбитий.

Горда́ та буйна́

Його голова - в сьому місі вона».

 

І мовив халіф: «Отой замок відлюдний,

В котрім такий дар я отримав пречудний,

Віднині я вмить

Весь золотом кажу і шовком оббить».

 

Праворуч халіфа старенький Ібн-Румі

Сидів і понурив чоло у задумі.

«Старий, ти чого

Похнюпивсь? Не радий із щастя мого?»

 

«Хай буде звеличене ймення господнє!

Аллах тобі, пане, шле радість сьогодні,-

Та я нагадав,

Які вже я види в сім замку видав.

 

Літ тому півсотні у стіп Обейдалли

Так само Гусейнову голову клали

Від війська посли,

Що тут з бойовища її принесли.

 

Літ десять минуло, і труп Обейдалли

Так само в підніжжя Мохтару поклали

Від війська посли,

Що тут іще теплим його принесли.

 

Літ десять минуло, халіфа Мохтара

Така ж рук Масаба наскочила кара:

Ось тутки посли

Мохтарову голову в місі внесли.

 

І мовив Масаб: «Отсе місце блаженне

Мармуром блискучим хай буде вмощене!»

І ось, мов жива,

На сьому мармурі його голова».

 

Халіф Абдельмалік поблід, стрепенувся,

А потім з тим словом до слуг обернувся:

«Гей, хлопці, агов!

Зруйнуйте сей замок до самих основ!»

 

IV. СВЯТА ДОМЕСТІКА

 

1 ... 10 11 12 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій ізмарагд, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій ізмарагд, Франко І. Я."