Читати книгу - "Приказки, Руданський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На, теляча морда!»
27 февр[аля]
СУХОДОЛЬСЬКИЙ
Згинув шляхтич Суходольський,
Вже в костьолі тіло,
І з-під небка ксьондз навколо
Поглядає сміло.
Далі мову зачинає,
Тільки не по-польськи,
Зачинає по-латині:
«Ubi Suchodolski?» [20]
І поглянув ще навколо:
«Ubi Suchodolski?»
Далі ще раз кругом глянув:
«Ubi Suchodolski?»
Аж п’яничка їден слухав:
«Ubi» все та «ubi»,
Далі й каже: «Знаєш, ubi?
У чортовій губі!»
«Lzesz, galganie! [21] Він у бога! -
Ксьондз відповідає. -
Враз з святими його хвалить
І на арфу грає!»
А п’яничка похилився,
За ліхтар узявся.
«Та не знаю, хто з нас galgan, -
Сміло обізвався, -
Бо покійник не знав того,
Як і дудку взяти,
Та де йому перед богом
Ще й на арфу грати?»
КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ
Ксьондз і пані покойова
На мшу поспішають,
На відході до покою
Слугу закликають.
І тут пані йому каже,
Щоб набіл забрати
І конечне до обіду
На ринку продати.
А ксьондз його посилає
З квитком до Давида
Та узяти око м’яса
Каже йому в жида.
Пішов слуга до Давида -
Не скурав нічого,
Виніс набіл продавати -
Не стало і того.
Прибігає до костьолу,
Глядить свої пані,
Аж ксьондз якраз на ту пору
Стоїть на казанні.
І так чуло мову мовить:
«Czego ty, czlowiecze?
Czego chodzisz, czego szukasz
Na tym marnym swiecie?» [22]
А слуга на весь костьол:
«Та ж пані шукаю!
Бо сметана вся пропала
І сам пропадаю».
«Тс!.. Тс!..» А ксьондз говорить:
«My nie wiemy sami,
Lecz co David na to powie,
Jego posluchamy!» [23]
«О, вже, пане! - слуга каже. -
Ваш Давид хороший!
Не дам, каже, не дам м’яса -
Давай перше гроші!»
ПЕКЕЛЬНА СМОЛА
Раз на мові ксьондз казав:
«Не впивайтесь, люди!
На тім світі вам смола
Замість вина буде!»
Ото якийсь і захтів
Смоли скуштувати,
Каже собі два бички
За денежку дати.
Випив один - не біда,
Другий випиває…
Посмакував неборак,
Далі промовляє:
«Та гірка вона, гірка!
А все ж не тужити:
Як втягнеться чоловік,
То й то буде пити!»
МАЗУР НА СПОВІДІ
Сповідав ксьондз молодий
Мазура старого.
«Що ж,- питає,- чуєш ти
За собою злого?»
«А нічого!.. Та і що ж
Злого чути маю?
Чи в костьолі коли був?
Чи коршму минаю?
Слава богу, господь крив:
Того не бувало…»
«Ах ти, грішнику такий!
Чи ж того ще мало?
А ще більше? Може, й звів
Чужую дитинку?»
«Хотів тілько - та куди!
Не твоїх літ, синку!..»
Підірвався з місця ксьондз
Та хвать за чуприну!
Та як його розмахав -
Аж насередину!
А той чуба загорнув.
«Правда,- каже,- люди.
Хто із блазнями зайде,
То й сам блазнем буде!»
МАЗУР У БОЛОТІ
Застряг мазур у болоті,
Хуру підпихає
Та й до помочі Дороту
Святу упрошає:
«Свята панно, - каже, - панно!
Святая Дорота!
Будь ласкава надо мною,
Вирятуй з болота!»
Ані з місця його коні!
Нічого робити,
Давай тоді Antoniego
На поміч просити.
Підпер хуру та як крикнув:
«Swiety мій Антоній!
Вирятуй хоч ти з болота
Мої бідні коні!»
То від крику коні раптом
Рушили з болота.
А він каже: «От що хлопець!
Не то, що Дорота!»
КРИВА БАБА
Раз до ксьондза забрела
Кривая на ноги
І, бідная, на дітей
Просила підмоги.
А ксьондзові грошей жаль, -
Давай її вчити,
Як каліці із дітьми
В білім світі жити.
«Лучче, - каже, - ти навчись
Бабити, змовляти,
То й на себе, й на дітей
Будеш гроші мати!»
«Де ж навчитись, пане мій?
Дайте мені раду!»
«Що учитись? Ти змовляй
Хоч так, для прикладу:
«Пробіг пес через овес -
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові».
Пішла баба - і куди!
Як свята, курує;
Пройшло уже кілька літ,
Ба, і ксьондз хорує;
Така ґуля, як кулак,
В горлі йому сіла…
Лічать-лічать дохтори,
А все ґуля ціла.
Далі вдався до бабів,
Нічого чинити…
От приходить і крива
Слабого лічити.
Ксьондз, до лиха, вже забув;
Вона не питає,
Каже вийти з хати всім,
Сама зачинає:
«Пробіг пес через овес, -
Не шкодило псові,
Най же шкоди не буде
І тому вівсові!»
Подивився слабий ксьондз:
«А, то ти, зозуля?»
Та як враз зареготав -
Так і трісла ґуля!
РОЗУМНИЙ ПАНИЧ
Привіз дідич раз на свята
Зi школи сина
I не може натішитись,
Що вчена дитина.
Раз здибає гуменного
I тому хвалиться:
«Ото, - каже, - мій синочок
Як у школі вчиться!..
Та i розум, що за розум!
Як тобі, Іване?»
«А Meнi то щось не так-то
Здаеться, мій пане!
Бо якби наш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!»
МША
Здумав дідич помолитись,
Добрая душа!
Посилає до костьолу,
Чи правиться мша.
Пішов козак до костьолу,
О світі забув...
Подивився, роздивився,
Назад повернув...
«А правиться мша в костьолі?» -
Дідич запитав.
«А бог його святий знає! -
Козак відвічав. -
Мшить не мшить, музики грають,
А ксьондз coбi п’є:
Має бути, що i костьол
Жидам продає!..»
ПОЛЬСЬКИЙ I РУСЬКИЙ КІТ
Несе м’ясо руський кіт,
Польський вихилясом:
«Що ти, котику, несеш?»
А той каже: «М’ясо!»
Та як «М’ясо!» вимовляв,
М’ясо i упало,
I з ним польського кота
В минуті не стало.
Несе м’ясо польський кіт.
Руський i питає:
«Що ти, котику, несеш?»
«Mieso!»- відвічає.
I як «Miеso!» вимовляв,
To так стиснув зуби,
Що бідняка, руський кіт,
Лиш облизав губи.
ЗЕЛЕНИЙ ПЕС
Зайшов німець раз на бал,
3 панною сідає,
Мовчить-мовчить, далі раз
Сусідку питає:
«Чи зелений коли пес
Пані не здибала?»
«Та нi, - каже, - або що?» -
Німця запитала.
«Та нічого, - каже той, -
Я так лиш питався,
Бо з зеленим, пані, пес
I я не здибався!»
ЛИСТ
Іден дідич мав у школах
Кохану дитину,
Ото раз до неї й пише:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приказки, Руданський», після закриття браузера.
