Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Диво для генерального, Аріна Вільде 📚 - Українською

Читати книгу - "Диво для генерального, Аріна Вільде"

4 108
0
26.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Диво для генерального" автора Аріна Вільде. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 40
Перейти на сторінку:
Глава 4

Я йду кам'яною доріжкою до будинку батьків Льоші. Здалеку помічаю Ганну Сергіївну, яка виходить на ґанок і з цікавістю дивиться на мене.      

Я махаю їй долонею і прискорюю крок. Якщо чесно, мені ніяково брехати їй, вигадувати цілу легенду, але ключі мені дуже потрібні. Інакше доведеться знову зустрічатися з Олексієм у нашій квартирі, а там точно дійде до скандалу. Він зрозуміє, що шантаж і погрози не вдалися і почне підвищувати голос, знову знущатиметься з моєї фінансової неспроможності. Або ще гірше – повернеться до допиту щодо того, де я провела ніч. А я сама намагаюся не згадувати, яких дурниць наробила.

Я відганяю зайві думки і намагаюся зобразити на обличчі невимушену посмішку.

— Ключі мають бути в гаражі, — каже свекруха, спускаючись із сходів. — У нас там ключниця висить на стіні.

Вона простягає долоню і м'яко торкається мого плеча.  

— Я вас не розбудила?  

— Ні, все гаразд, — вона відмахується. — У вас із Льошою як справи? Не збираєтесь до нас? А то давно не приїжджали.  

— Якось заїдемо, у нього зараз багато роботи, — я прискорюю крок, нагадуючи, що спізнюся. — На мене таксі чекає, я не стала машину відпускати.

— Звичайно-звичайно.

Свекруха входить у підсобку і прямує до сірої шафки.

— Я тільки хотіла одну річ, Алю, уточнити, — вона раптом знижує голос.

— Де ти була позавчора вночі?

Ох.

З легенів виривається все повітря разом. Я намагаюся впоратися з виразом свого обличчя, на якому хоче відобразитись шок у всій красі. А Ганна Сергіївна допитливо дивиться. Вона стискає зв'язку ключів у руці і чекає моєї відповіді. Я згадую, що Льоша в запалі сварки сказав мені, що всіх обдзвонив, коли шукав мене. Це жахливо, але йому вистачило розуму навіть зателефонувати своїй мамі! Про що він думав, господи?

— А Льоша не сказав вам? — я намагаюся не відводити очі,.  

— Сказав.

Вона киває.

Це перевірка? Навіщо вона запитує мене, якщо Олексій вже пояснив їй ситуацію?

Я хмурюсь, а потім тягну долоню і підхоплюю брелок на зв'язці.

— Я справді поспішаю, Ганно Сергіївно. Мені вже час.

Я смикаю ключі і йду, попутно кинувши "до побачення".

— Ти мені завжди подобалася, Аля, - кидає свекруха мені в спину. - Не примушуй змінювати про тебе думку.

Звучить погано. Я не знаходжу, що відповісти, і тому лише киваю. Швидким кроком повертаюся до машини подруги, яка чекає біля воріт. Ми відразу ж прямуємо до нашої з Льошею квартири поки мій запал не пропав. Потрібно покінчити з цим швидше. Я відкидаюся на спинку сидіння та прикриваю очі. В голову так і лізуть питання: що Льоша сказав своїй мамі щодо тієї ночі і що вона встигла собі нафантазувати.

Я змушую себе перейти на інші справи. Виходжу з таксі, коли ми приїжджаємо до нашого двору, і йду до будинку. У голові прокручую список речей, які треба зараз швидко зібрати та взяти із собою. Я дивлюся на годинник, прикидаючи, що Льоша давно повинен бути в офісі, але все одно нервую. Не хочу зіткнутися з ним.

Замки дзвінко клацають. Я штовхаю вхідні двері і заходжу всередину, одразу завмираю та прислухаюся до звуків. Начебто тихо. Тоді я смілюсь і переступаю поріг. Роблю крок і чую, як щось тріщить під підошвою туфлі.       

Ох.  

Зрозуміло.

Під ногами знаходжу тріснутий чохол від мого стільникового. Сам телефон валяється трохи далі. Він розбитий і виглядає так, що стає ясно, що його добре приклали об стіну. Ремонту він точно не підлягає, та й коханці тепер не передарувати. Я переступаю через стільниковий, на який Льоша зігнав злість, і йду далі.       

Він учора явно був не в настрої. Моя улюблена чашка розлетілася на уламки посеред вітальні, на світлому ворсі килима потворна пляма від кави. Журнальний столик перевернуто, стоси журналів злетіли на підлогу. Я намагаюся не думати про те, що тут відбувалося, не жаліти Олексія і себе.  

Я знаходжу сумку і закидаю у неї усі речі зі свого списку. Документи, коштовності, одяг на перший час.

Що ще?   

Ах, так, мій планшет! По ньому можна відновити дані, що були у телефоні.  

Я поспішаю, щоб провести якнайменше часу в квартирі, але на зворотному шляху все ж таки завмираю посеред коридору. Тиск у грудях наростає, дурне серце тремтить, болить. 

Я озираюсь уже біля дверей. Так дивно. Навіть дико. Ось у мене була сім'я, будинок… Я вибирала всі меблі для цієї квартири, радилася зі знайомим дизайнером, їздила на інший кінець міста, щоб замовити світильники, які вона хвалила. Я тоді навіть не могла подумати, що все складеться ось так. Що мені доведеться, як злодійці, виманювати ключі і крастись усередину власного будинку потай.   

Я зачиняю за собою двері та повертаюся до Маринки. В очах стоять сльози. Стриматись складно. Все моє життя пішло до біса. Озираючись назад, я розумію, що жодного разу не змогла б передбачити такого кінця нашим стосункам з Льошою. Він зрадив, а потім я піддалася дикій чоловічій енергетиці і вчинила не краще, поки шукала розраду в чужих руках.        

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 10 11 12 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Диво для генерального, Аріна Вільде», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Диво для генерального, Аріна Вільде"