Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

          Тож її слова про оголошення швидко поширилися між усіма мешканцями дитячого будинку і до кінця сніданку в їдальню спустилися навіть старшокласники, які мали право не відвідувати сніданок. 

            - Для початку я хочу вас усіх привітати з великим святом. Рівно дев'ятсот років тому Архем Карстон залишив борт розвідувального бота і зробив перший крок поверхнею нашої батьківщини. Якби не він і його наполегливість у виборі планети для заснування колонії, то нікого з нас не існувало б. Вшануймо його пам'ять хвилиною мовчання... - почала свою промову Тільда Моріс, про те, що відбувалося насправді в ті часи, знали не всі, лише історики й ті, хто цікавиться цим питанням серйозніше, ніж шкільний підручник. Тільда якраз і належала до другої категорії, тож вона знала, що Архем Карстон був піратом, він грабував молоді колонії в усьому секторі і під кінець свого життя ледь у кредитах не купався, але й ворогів у нього було багато. На той момент Карстон уже був старий і хотів залишок життя прожити в спокої. Купивши собі та своїм людям індульгенцію в тодішнього королівського двору Мінмітара, він викупив і цю систему всього за тридцять мільйонів кредитів. А далі він облаштував собі спокійне місце для життя і смерті. Уже його діти й онуки стали повноправними аристократами та власниками планети. Вони доклали чимало зусиль, щоб дика планета з парою невеличких селищ, де мешкали люди Карстона, перетворилася на колонію, що розвивається. Дві сотні років тому населення планети подолало поріг у мільярд жителів і отримало представництво в сенаті королівства. До поточного моменту про піратське минуле ніщо не говорило, представники роду Карстона добре почистили інформацію. Нині десятимільярдна планета жила за рахунок вирощування кількох ендеміків, які не змогли адаптувати до інших планет. Одним із них був вінск, деревина після спеціальної обробки ставала за міцністю як  броня марки 2к 35. Тож для багатьох країн фраза про те, що на кораблі дерев'яна броня, здавалася абсурдом, але не для мінмітарців. Дешеві транспортники дійсно оснащувалися дерев'яною бронею. - А тепер, що стосується сьогоднішнього дня. Пан Нерга занепокоївся нашим дозвіллям цього святкового дня і оплатив відвідування двохсот осіб парку атракціонів. Попереджаю одразу, вирушать лише ті, кому виповнилося дев'ять років, і ті, хто не має боргів по навчанню. У вас є вісім годин, щоб розібратися з боргами. Усі охочі відвідати парк атракціонів надішліть мені заявки.

            - Я пас,- почули ми голос Ульдара, він був негласним лідером хлопчаків у дитячому будинку,- Іспити за тиждень, краще підготуюся. А моє місце нехай дістанеться комусь із малюків.

              - Я теж пас,- вимовила його дівчина, яка є своєрідною королевою дівчат тут. Слідом за ними відмовилися й інші члени їхньої компанії.

              Тільда Моріс вдячно кивнула Ульдару і сіла на своє місце. Фіск одразу ж потягнувся за своїм комунікатором і відправив заявку, те ж саме зробила і Маарі. 

             Пропускати такі веселощі вони не збиралися. Може хтось скаже, що це надто по-дитячому, і він матиме рацію, але і Фіск, і Маарі були якраз дітьми, чого, щоправда, вони не визнавали це, вважаючи себе дорослими.

          Після сніданку Фіск вирушив до навчального корпусу. Взагалі відвідування школи не було обов'язковим для дітей, головне було навчитися читати і рахувати до ста, однаково у вісімнадцять, у рідкісних випадках у сімнадцять, буде встановлено нейромережу, і всю навчальну програму можна буде вивчити за кілька місяців за допомогою нейромережі і баз знань.

          Так в основному і відбувалося до приходу Тільди Моріс на посаду директора.  Навчальний корпус стояв занедбаний і в нього діти ходили, щоб випити алкоголь і вживати легкі наркотики, та й оргії часто влаштовували там же. 

          Нині ж до школи ходили всі, бо директорка популярно пояснила про взаємозв'язок ФМІ - фізико-ментальний індекс і про те, що якщо розвивати мозок із дитинства, він буде вищим, а отже можна буде поставити кращу нейромережу і знайти кращу роботу.

        Спершу мало хто в це вірив, але щоб не нервувати нового директора, вирішили все таки спробувати. Результат був фантастичний, випускники того року, в якому Тільда Моріс прийшла на роботу в цей дитячий будинок, мали індекс інтелекту не нижче ста п'яти одиниць. Але ж раніше нормою вважалося не нижче дев'яноста. 

         Наступного року середній індекс інтелекту випускників був уже близько ста семи. Минулого ж року він і зовсім сягнув ста сорока, але головна заслуга в цьому була в Рілі Паксон з її природним рівнем індексу інтелекту в двісті три одиниці. 

       Без неї середній рівень випускників минулого року був сто тридцять одиниць, що теж досить непогано. Фіск чув, що торік після випуску приходили представники кількох корпорацій з якимись пропозиціями до директора.  Про що вони домовлялися ніхто не знає, але влітку відбувся ремонт усіх корпусів дитячого будинку і оновлення всієї електроніки. Зокрема всім дітям подарували комунікатори, не найкращі, але й не найгірші. 

          Як і завжди, Фіск на уроках нудьгував, практично на всіх уроках, крім історії королівства Мінмітар і місцевої планетарної географії, йому було нудно. Йому здавалося, що він усе це вже звідкись знає.

Ось і сьогодні вчитель фізики багатовимірного простору викликав його на трибуну для відповіді, оскільки вважав, що хлопчик займався якоюсь маячнею, він уже не вперше намагався його підловити, але всі попередні рази хлопчисько якось викручувався. Сьогодні ж Цир, фізик-практик із двадцятирічним досвідом, вирішив поставити нахабу на місце або принаймні позбутися його на своїх заняттях. Занадто він діяв деструктивно на інших своєю поведінкою.

            - Фіск, ти знову витаєш у хмарах, тож я тобі зараз дам задачку. Одразу скажу, вона дещо перевершує те, що ви вчите, але якщо впораєшся, то можеш до кінця року не приходити на мої заняття, я надсилатиму тобі завдання через мережу.