Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"

Розділ 4

Проходячи повз стійку реєстрації Елізабет зупинилася. Помітивши у тієї білявку, яка щось доводить Дані, адміністраторові.

Треба визнати, що Дана діяла професійно. Суворо як її навчали. Чим дуже порадувала ту. Завжди приємно, коли твої старання не проходять марно. Але з такими дамочками як ця, завжди потрібно бути насторожі. Нічого хорошого від них чекати не доводиться.

І Елізабет це було дуже добре відомо. З того часу як вона прийняла пропозицію Тома, минуло майже пів року. І за цей, здавалося б не дуже великий проміжок часу, довелося пережити чимало. Бути насторожі вважалось цілком нормальним.

Блондинка, маневрувала в червоній сукню, ну або не зовсім сукню, швидше в довгу футболку з дуже вражаючим вирізом. Та що там, Елізабет з побоюванням поглядала на той єдиний ґудзик, приблизно в районі пупка, що притримує всю цю красу на дуже вражаючому бюсті цієї особи. Диву давалася як та взагалі тримається.

Приречено видихнувши, Елізабет попрямувала у бік стійки адміністрації. Начепивши на обличчя привітливу посмішку.

- Добрий день. Чим можу вам допомогти?

Краля в своєю чергу обдарувала її поблажливим поглядом.

- Я до Томаса Райкера.

- У Вас призначено зустріч?

Блондинка пирхнула.

– Ні. Але я впевнена, що мене приймуть.

Провела руками вздовж сукні, розправляючи неіснуючі складки.

Та їм просто не було де на ньому поміститься.

- Передайте, що прийшла Роуз і хоче його бачити. І не змушуйте мене чекати.

Обдарувала присутніх «усмішкою», ну чи скоріше оскалом акули, як здалося зі сторони.

Дана надіслала повідомлення особистому секретареві Тома. І через кілька хвилин він сам спустився до білявки.

Елізабет стиснула зуби від злості. Схопила папки зі столу, попрямувала до свого кабінету. Так, все одно було куди йти. Аби подалі. Щоб не бачити возз'єднання голубків.

У жодному разі не можна показувати свої почуття.

Не те вже до обіду, а то й раніше, вони стануть надбанням всього офісу. А стати черговою дурнушкою для пліток, Елізабет не збиралася.

Так, ще з огляду на попередній досвід роботи, аж ніяк не налаштована на стосунки з босом. Як би сильно він їй не подобався, але нічим добрим такі стосунки не закінчаться.

Прекрасно це розуміючи, Елізабет сама і збудувала між ними стіну. Припиняючи будь-які натяки чи флірт. Чисто ділові відносини, це все, що їй потрібно.

Вона була в цьому впевнена, чи хотіла бути такою. У будь-якому разі себе в цьому переконувала.

Але, чомусь будь-які стосунки Тома, ранили її більше, ніж слід.

Щоразу, бачачи Райкера старшого з його новою пасією, у грудях розливалося почуття ниючого болю. Вона ненавиділа це відчуття. Але й чудово розуміла, що він не може інакше. Сімейне життя не для нього.

 А бути черговою іграшкою на пару тижнів точно не для неї.

Елізабет хоче сім'ю, дітей. Томас ніколи не розлучиться зі своєю свободою. Якесь замкнене коло виходить.

Залишається лише задавити ниюче почуття в грудях і все налагодиться. Просто має налагодитися. По іншому бути не може.

Елізабет стояла біля вікна, спостерігаючи за романтичною сценою, що розвивається внизу.

Томас проводив білявку до машини, що чекала на неї, притримуючи під руку.

Та щось мило щебетала, намагалася повиснути в нього на шиї.

- Мила картинка. Нічого не скажеш!

Елізабет здригнулася. Вона так задумалася, що не помітила, що в кабінеті вже не одна.

По обидва її боки стояли Алекс із Нешем, схрестивши руки на грудях.

Обидва дивилися похмурими поглядами у бік старшого брата.

- Що за мимр... Кх... пані намагається повиснути на Томі? – Неш примружився. Намагаючись краще розглянути дамочку.

- Ще одна жінка серця? - Хмикнув Алекс.

І обидва синхронно повернули голови у її бік.

Елізабет здригнулася від пильних поглядів. Хлопці синхронно підняли брову, чекаючи на відповідь.

Дівчина закотила очі. Ох ці їхні однакові звички.

- А я звідки знаю? - Вона починала сердитися - Пробачте, не веду картотеку дівчат вашого брата. Якщо вам так цікаво дізнатися, ким є ця особа, то чому б вам самим не запитати? А мені треба працювати.

Злість і роздратування накрило з такою силою, що було абсолютно байдуже, що обидва чоловіки дивилися на неї здивованими поглядами.

Та так емоційно себе ніколи не вела. Завжди тримала свої почуття під контролем. А тут ... тут просто день видався напружений, от і все.

Усміхнулася якомога привітніше, намагаючись згладити незручну ситуацію.

- Вибачте, не хотіла на вас кричати. Просто день важкий видався ось і все.

Брати між собою перезирнулися, немов мовчки перемовляючись. Елізабет підійшла до столу, беручи заздалегідь підготовлені документи.