Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

            Дорогою до «зручностей» Степанія помітила, що густого чагарника як і не було! Ні біля паркану, ні біля будинку. Цегляна доріжка до допотопної вбиральні теж була розчищена.

           Нужник зустрів Степанію звичним скрипом старих дверей, припертих до рами цвяхом. Та сама діра у підлозі, та газетка на гачку. Пересмикнуло її, але робити нічого…

             «Насамперед треба щось вирішити із туалетом і душовою кімнатою, не можу я бігати по дірявих туалетах у мої роки! Ах, де мій унітазик з підігрівом, та кабінка душова?» Довелося суворо нагадати собі, що на її унітазі нині сидить вагітна дупа Маруськи-коханки. Настрій вкотре зіпсувався.

            По дорозі назад Степанію чекав черговий сюрприз: сусід власною персоною! Топтався біля хвіртки, не наважуючись увійти. Побачив її, зрадів, на всі тридцять дві посміхнувся. «Славний який чолов’яга… З сивиною на скронях, але все одно гарний, на Алесандро Сафіно чимось схожий»

-А я знову до вас! - пробасив чоловік, - дозволите увійти на хвилину?

«І цей на одну хвилину… Добре, головне ж  у вічі не дивитися!»

-Так, проходьте!

-Славний Петро Ілліч! Ваш сусід, як ви здогадалися! – відсалютував він, - хотів познайомитися з чарівною сусідкою і запевнити, щоб про електрику ви не турбувалися...

-Дуже приємно! - відповіла Степанія, про себе посміхнувшись з прізвища сусіда, яке, на її погляд,  дуже йому підходило, - а що не так з моєю електрикою?

-Ні-ні! Ви не зрозуміли, - одразу почав виправдовуватися сусід, - користуйтеся скільки завгодно, жодних претензій!

            Занепокоєння охопило Степанію, коли подивилася вона на дах власного будинку, звідки тягнувся електричний провід. От тільки тягнувся він чомусь не до стовпа, а до сусідського дому!

-Ах ти ж, Єгорич! Псина смердюча! - вилаялася Степанія, згадавши лайку Лукерії, - провів світло, називається...

-Що? - не зрозумів її афоризму сусід.

-Це я не вам! - запевнила, - дякую, що дозволяєте користуватися, це тимчасово! Я сьогодні ж піду до сільради, або куди тут ще прийнято і вирішу проблему з електрикою! - "М-м-м… Як пахне від нього… багаттям, шишками…» Вона заплющила очі, зуби стиснула. До печєї захотілося сусіду носом у груди зануритися, та нюхати і нюхати…

-Що ви! Мені навіть приємно! – засмутився сусід, плечі опустивши.

-І дякую вам за це! Дуже рада була познайомитися... - а сама потрохи у бік ганку відходить, губи облизуючи, руки спітнілі об джинси витираючи.

-А... Ви не представитеся?

-Так! Звичайно! Степанія Станіславівна! – випалила вона.

-Степ-панія Ст-таніславівно… - повторив сусід, спотикаючись на кожній букві.

-Таке непросте ім’я, так! – кривувато усміхнулася вона, - ну... всього найкращого! - і влетіла до будинку.

-До зустрічі! - долинуло до неї.

             Степаня впала на підлогу просто посеред коридору, руками за голову схопилася. «Мати Василева! Тридцять три роки скоро, а я як кішка навесні!»

-Водиці студеної дати? - пролунало поруч співчутливе.

__________________________________________

Як вам перші наречені?)