Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

Прохолодні руки підняли її з підлоги і притиснули до себе, але їй стало тільки гірше, вона ще раз закричала, намагаючись звільнитися, але… біль раптово припинився. Ввімкнулося світло.

Стьопка глибоко зі свистом вдихнула, поправила сукню тремтячими руками і розплющила очі. Вона лежала на руках у Міті, у якого було дивне перекошене обличчя. Поруч із ним у позі ведмедя перед стрибком стояв Гор, сусід із дільничним теж стояли поруч і, навіть Грізний  стурбовано схилився над нею. Микита був білішим від вапно, його обличчя видавало небувалу напругу.

-Нас сім! - пролунав голос зі сторони дверей, - Привіт, наречена-Свирянка! Вітаю і вас, друзі мої!

Кінець