Читати книгу - "Анатом, Федеріко Андахазі"

Массімо Трольо написав книгу «Школа куртизанок», що складалася із сімсот п’ятнадцяти афоризмів, які поділено на сім книг, котру, безсумнівно, навіяли Гіппократові «Афоризми». Серед іншого у ній ішлося про те, що найліпші повії виходять з дівчаток, які народилися від:

1) теслі та доярки;

2) мисливця та жінки монголоїдної раси, ліпше, якщо китаянки;

3) моряка та вишивальниці.

На додачу він запевняв, що «жінка здатна зачати дитя від семи чоловіків, сім’я котрих, з’єднавшись у матці, поєднується одне з одним відповідно до сили кожного з батьків».

«Бути Творцем куртизанок — найвище мистецтво, вище, ніж бути парфумером чи навіть алхіміком; достоту як вони, ми поєднуємо найшляхетніші єства з найнижчими, найбільш антагоністичні та найбільш гармонійні».

Массімо Трольо виявив до дівчинки, яку подарувало йому провидіння, надзвичайну зацікавленість. Аби більше ніхто не брав під сумнів, що вона його вихованка, з неї зняли попередній браслет, надягнувши новий, із золота, оздоблений рубінами, де було викарбуване її нове, остаточне ім’я — Мона Софія. Він нечасто зустрічав дівчаток з такою вдачею, розумом, що рано розвився, й рідкісною неповторною красою. У дитячому тільці Мони Софії втілювалися всі путани, таке собі щире єство путани. Але Мона Софія була не вільна від двох великих і, безперечно, таємничих вад, з якими мусить боротися вчитель путан: від любові та насолоди. Ще ніколи раніше Массімо Трольо не бачив стільки безмірної ненависті, яку випромінювала дівчинка; і турбувало його не те, що на нього було спрямоване це почуття, а те, що, як він знав з власного досвіду — й це засвідчував афоризм IX, — «наскільки дівчина схильна ненавидіти, настільки ж вона схильна любити». Бентежило його й інше: не стільки нестача хоч якихось виявів смутку, як здогад, що нечуттєвість Мони Софії — це лише маска, під якою приховано смуток, а що сильніший смуток у дівчини, то палкішою є насолода, яку вона дарує. І, врешті, початкова освіта путан зводиться до заборони кохання та насолоди. Працю провадили довго й терпляче, аби, як не раз уже траплялося, — одного дня невдячна не пішла, закохавшись у якогось чоловіка. Серед інших афоризмів Массімо Трольо були й такі:

— Розбестити важче, ніж виховати.

— Легше замінити одну систему моралі іншою, ніж позбавити людину моральності.

— Виховання на моральних прикладах сприяє вихованню куртизанки.

— Достоту як філософ, учитель куртизанок має бути провідником моральності.

— Для монарха зручніше, коли куртизанки існуватимуть задля грошей, а не задля задоволення.

Теорії Массімо Трольо ґрунтувалися на елліністичних канонах. Афоризми, які з’являлися з-під його пера, були, утім, як і його практика, — зрештою, чому б і ні? — такими самими, як у Арістотелевій «Метафізиці». Його концепція чоловіка та жінки була арістотелівською, як арістотелівським, певна річ, було його бачення відтворення. Він також припадав до арістотелівського джерела, щоб пояснити, як «чоловік з природних причин має бути корисним жінці». У розділі «Про жахливу природу жінок» він пише: «Як навчав Арістотель: чоловіча сперма є єство, сутнісна можливість перетворити певну можливість на майбутнє живе створіння. Чоловік несе у своєму сімені дух, форму, особистість, себто kinesis, створюючи з речі живу матерію. Чоловік, зрештою, — це той, хто наділяє річ душею. Сім’я несе рух, котрий йому передає його родитель, воно є втіленням ідеї, що відповідає формі самого родителя, але не передбачає передання матерії з боку чоловіка. За ідеальних обставин майбутнє живе створіння ототожнюватиметься з батьком. Жінка надає матеріальне підґрунтя, як-от її кров, тілесність, плоть, яка старіє, в’яне та вмирає. А сутність душі є незмінно чоловічою. Як навчав Учитель, народження дівчинки завжди — наслідок слабкості батька чи то через хворобу, старість чи занадто раннє зачаття.

Жінка завжди наділяє матерією, а чоловік — творчим началом; насправді для нас це функція, яка відповідає кожному з них, — тобто бути самкою та самцем. Необхідно також, щоб самка надала тіло, певну кількість матерії, але для самця це не обов’язково, щоб інструменти існували у витворах, які вони створюють, як у них немає того, хто їх створює».

І це аж ніяк не єдине міркування Массімо Трольо щодо зачаття, до всього він писав і так — і завжди під інтелектуальним заступництвом Арістотеля — власне про генеалогію створіння: «Сім’я містить форму та можливості», «Сім’я — це не частина плоду, що створюється, достоту як жодна частка не переходить від столяра до виробу, який він створює, щоб поєднатися з деревом, так само жодна частка сімені не має змоги змішатися з ембріоном». І засвідчує це таким прикладом: «Музика — це не інструмент, а інструмент не є музика. Але музика тотожна задуму автора, що передував їй».

Отже, суть теорії Массімо Трольо полягає ось у чому: власність — батьківська влада, право володіти спадщиною частини творця, тобто батька. Позаяк метою Арістотеля було лише створення нового підтвердження грецького права.

Жінка, за його теорією, лише прах, сутність якого — це кров, що виходить раз на місяць: неочищена рідина, нечиста, необроблена, інертна та аморфна, але, безперечно, торкнута духом kinesis свого слабкого родителя.

Мона Софія була найгарнішою вихованкою Массімо Трольо, що дозріла раніше за решту. До всього, у неї рано виявилася здібність до професії. Вона була на диво чуттєва, як на свій вік. Коли Моні виповнилося шість років, Массімо Трольо вирішив, що дівчинка може взятися до другого етапу освіти.

У «Школі куртизанок» вихованки з раннього дитинства отримували релігійну освіту, навчалися античної міфології, і, певна річ, писати й читати не лише рідною мовою, але й грецькою та латиною. «Школа» була найвищою мірою закладом епохи Відродження, так само престижна, як і решта художніх шкіл на півострові. Правду кажучи, «Школа» мала субсидію від міської влади, а кожній вихованці надавали рангу державного службовця.

Мона обожнювала слухати історії, які їй розповідала Філіпа, її вихователька. Щоразу, слухаючи історію про Іону у китовому череві, вона широко розплющувала очі й просила Філіпу, пропустивши подробиці, одразу розповісти, що спіткає героя.

Усе було пречудово, допоки Філіпа не почала висувати звинувачення. Мона категорично відмовлялася відповідати за розп’яття Господа нашого Ісуса Христа, вона не терпіла звинувачень у тому, що Він пішов заради неї на смерть. Поза тим, хто вона така?