Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Апологія Сократа. Діалоги 📚 - Українською

Читати книгу - "Апологія Сократа. Діалоги"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Апологія Сократа. Діалоги" автора Платон. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 100
Перейти на сторінку:
вам дошкуляв; і якщо вони будуть надто багато про себе думати, насправді бувши нічим, докоряйте їм так само, як я вам докоряв, за те, що вони не дбають про те, про що повинні дбати, і мають високе уявлення про себе, хоч самі нічого не варті. Якщо ви будете це робити, то віддасте належне і мені, й моїм синам.

Але вже пора нам іти звідси, мені — на смерть, вам — до життя, а що з цього краще, того не знає ні­хто, крім Бога.

Діалоги

Крітон

Сократ, Крітон

[43] С о к р а т. Чого це ти, Крітоне, завітав так рано? Надворі ще ж не дніє?

К р і т о н. Ще ні.

С о к р а т. А котра година?

К р і т о н. Саме почало світати.

С о к р а т. Дивно, як це тюремний ключар погодився тебе впустити.

К р і т о н. Він мене добре знає, Сократе; я ж бо ходжу до тебе частенько та ще й підмазав його трохи.

С о к р а т. А ти прийшов щойно? Чи давно?

К р і т о н. Та вже давненько.

[B] С о к р а т. Отакої! Чом же ти не збудив мене від­разу? Чого було сидіти мовчки?

К р і т о н. Клянуся Зевсом, Сократе, на твоєму міс­ці я б не хотів, щоб мене збудили, — в такій біді краще вже спати. Я довгенько дивився на тебе й дивувався, як спокійно ти спиш. І я навмисно не будив тебе, щоб ти порозкошував солодким спочинком. Весь час, скільки я тебе знаю, мене захоплювала твоя незворушність, тепер я тим більше захоплююсь, бачачи, як спокійно й покірно ти переносиш цю велику біду.

С о к р а т. Але було б вельми смішно, Крітоне, [C] як­би я в моєму віці став нарікати на те, що мушу вмерти.

К р і т о н. Ой, дорогий мій Сократе, скільки-то інших людей у такому самому похилому віці, як ти, коли їх спостигає смерть, нарікають на свою долю, незважаючи на свій вік.

С о к р а т. Це правда. Але ще раз питаю, чому ти прийшов так рано?

К р і т о н. Бо змушений принести тобі сумну і бо­лісну звістку. Болісну не для тебе, я це бачу, а для мене і для всіх моїх друзів. Еге ж, таку болісну й гнітючу, що для мене тяжчої не може бути.

С о к р а т. Що ж це за звістка? Невже повернувся [D] корабель із Делосу, і я повинен вмерти?{48}

К р і т о н. Ще ні, але, якщо я не помиляюся, він прибуде сьогодні. Так кажуть люди, що прибули з Су­нія{49} і там його бачили. Отож сьогодні він зайде в гавань, а завтра, Сократе, тобі доведеться розпрощатися з життям.

С о к р а т. Гаразд, Крітоне, в добрий час! Якщо така воля богів, хай буде так. [44] Однак, гадаю, сьогодні він ще не прибуде.

К р і т о н. Чому ти так думаєш?

С о к р а т. Зараз поясню. Адже вмерти мені доведеться наступного дня після того, як прибуде корабель?

К р і т о н. Так твердять ті, від кого це залежить{50}.

С о к р а т. Тому я й гадаю, що він прибуде не сьогодні, а завтра. Я висновую це з того сну, який наснився мені цієї ночі. Отож, мабуть, добре, що ти не розбудив мене.

К р і т о н. Що ж тобі приснилося?

[B] С о к р а т. Мені привиділося: до мене підійшла жінка, велична і гарна, вбрана в білу сукню, покликала мене й сказала:

Сократе!

Третього дня ти прибудеш до Фтії полів урожайних{51}.

К р і т о н. Дивний сон, Сократе.

С о к р а т. Але, як мені здається, знаменний, Крітоне.

К р і т о н. Вельми знаменний, мій шляхетний друже. Тож прошу тебе останній раз, послухай моєї ради і подбай про свій порятунок. [C] Бо, зрозумій, якщо ти помреш, це буде для мене не просто нещастя: я не тільки втрачу друга, якого, я певен, вже ніколи не знайду; мене страшить ще й таке: багато людей, які мало знають нас, тебе й мене, думатимуть, що я міг порятувати тебе, якби дав, кому треба, доброго хабара, але пожалів, бач, грошей. А що може зганьбити людину дужче, ніж звинувачення, що вона любить гроші більше, ніж своїх друзів? Люди ніколи не по­вірять у те, що ти сам відмовився врятуватися, хоч ми якомога силкувалися звільнити тебе.

[D] С о к р а т. Невже, шляхетний Крітоне, думка загалу важить для нас так багато? Найкращі люди, з думкою яких ми рахуємося, не матимуть сумніву в тому, що все було так, як було.

К р і т о н. Ти, Сократе, зовсім не бачиш, що часом доводиться зважити й на думку загалу. Те, що сталося з тобою, переконливо засвідчує: загал може заподіяти багато лиха — ще й великого лиха! — коли він по­вірить у наклепи.

С о к р а т. Дай Боже, щоб так воно й було, Крітоне: щоб ці люди, здатні чинити найбільше зло, були здатні чинити також найбільше добро. Це було б чудово. Та ба, вони не здатні ні на те, ні на те. Вони не здатні робити людину ні розумною, ні нерозумною, а роблять те, чого хоче сліпий випадок.

К р і т о н. Може, воно й так, Сократе. Але скажи мені, чи не стримує тебе часом побоювання за мене та інших твоїх друзів? [E] Чи не боїшся ти того, що донощики{52} доведуть нас до згуби, звинувативши в тому, що ми вкрали тебе, а відтак ми можемо втратити усе своє майно або принаймні чимало грошей, чи, може, зазнаємо якихось утисків. [45] Так от, якщо ти боїшся цього, то облиш свої побоювання. Ми повинні врятувати тебе, і наш обов’язок йти на цей ризик, а чи й більший, якщо буде треба. То вір же мені й роби так, як я тебе прошу.

С о к р а т. Це справді тривожить мене, Крітоне, але стримують мене ще й інші причини.

К р і т о н. Бога ради, не бійся. Адже за те, щоб урятувати тебе і вивести з в’язниці, ці люди просять не так уже й багато грошей. А щодо донощиків, хіба ж ти не бачиш, що це люди продажні. [B] Ми їх купимо дешево. Отож, вважай, усі мої гроші у твоєму розпорядженні. Певно, їх вистачить. Утім, якщо ти, зважаючи на нашу дружбу, жалієш мої гроші, то тут є чужинці, які ладні викласти свої. Один з них, фіванець Сіммій{53}, уже й приніс скільки для цього потрібно. Те ж саме ладен зробити Кебет і багато інших. Отож, повторюю, годі тобі боятися, бо інакше не порятуєшся. І не переймайся тим, що сказав на суді, — що не зміг би жити поза батьківщиною. [C] І на чужині, всюди, куди підеш, будуть у тебе друзі. А якщо схочеш оселитись у Фессалії{54}, —

1 ... 10 11 12 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Апологія Сократа. Діалоги», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Апологія Сократа. Діалоги"