Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Не розумію, чому цей молодик на мене так діє?

Хлопець сидить у темряві, тому не одразу помічає мене, а коли помічає, не добре дивиться з-під чола.

Я намагаюся ігнорувати чіпкий погляд, який дряпає оголені ділянки тіла та наливаю собі води. Обертаюся. До такого, як він, небезпечно стояти спиною.

Поруч з Ароном лежить та сама коробка з печивом, а поруч стоїть пляшка з алкоголем. Схоже на віскі, але у темряві не розібрати.

— Будеш? — підштовхує до мене пляшку, помітивши, що дивлюся на неї.

— Ні, — роблю ковток зі склянки та притискаю холодне скло до губ.

— Чудове снодійне! — ніби читаючи мої думки, каже він.

— Я не вживаю алкоголю. Вкрай рідко.

Сьогодні саме був цей випадок. На найближчі п'ять років я свою норму випила.

— Як це? А як ще розслабитися?

— Є безліч способів крім алкоголю.

Моментально шкодую про вимовлені слова, бо навіть у темряві, бачу як очі Арона спалахують.

— Розкажеш про інші способи? — його голос трохи хрипить і я відчуваю цю хрипоту у власному горлі. Тихо відкашлююсь та допиваю воду.

На секунду мені навіть здалося, що ми з ним зможемо нормально поговорити, але, як виявилося, просто здалося.

Мені треба обходити його десятою дорогою, тому що те, як я зараз почуваюся поруч з ним, схоже на справжнє безумство. З кожною секундою перебуваючи поряд, це безумство стає яскравішим. Воно заражає кожну клітину, і тіло перестає підкорятися моїй свідомості.

— На добраніч, Арон. — Випалюю я і збираюся йти поки що не сталося нічого поганого.

Його прямий гострий погляд пробирає до мурашок. Енергетика, яку має цей хлопець, надто важка для мене.

— У мене просто не вкладається в голові, — летить мені в спину його крижаний голос, — як це руйнувати чужу родину? Я зрозумів, що Яніс тебе не трахає, але Санін... блядь... — Арон біситься так і не підібравши слів.

Я також не можу підібрати слів. Чи вважала я себе поганю? Спочатку – так. Чи сподівалася я, що він покине свою Марину та їхнього сина заради мене? Спочатку – так. Чи зруйнувався мій світ, коли я зрозуміла, що нічого крім сексу мені не світить? Так.

Але потім усе вляглося. Потім я звикла. Потім сталося найстрашніше — я змирилася. Переконала себе, що мені не потрібна друга половинка для життя. Переконала себе, що мені достатньо «таких» стосунків. А все тому, що я любила його. Але кілька місяців тому щось пішло не так. Щось зламалося. Я втомилася. Я хотіла це закінчити, але Андрій не відпускав. Ми багато сварилися, але вночі нас мирило ліжко. Він почав частіше залишатись у мене, частіше призначати зустрічі. Розумів, що мене втрачає… Я стояла на своєму.

Вчора вранці була чергова, така ж сварка, а за кілька годин його не стало.

За своїми думками я зовсім не помічаю, коли Арон встигає піднятися та перегородити мені шлях своїм великим тілом. У порівнянні з ним я відчуваю себе крихтою, яку дуже легко розчавити. І в нього це вийде. Обов’язково вийде, я відчуваю це.

— Ти така гарна, — несподівано вимовляє він, — невже тобі в кайф бути на других ролях? Просто цікаво, що в тебе в голові?

А мені цікаво, що в його голові. Тому що на вигляд, він мене вже давно трахнув прямо тут. Я завжди бачу коли чоловік хоче мені. Я цей не просто хоче…

Від шалених думок тягне внизу живота. Тіло вкривається мурашками.

О Боже, Леро! Про що твою матір, ти думаєш?!

— Це не твоя справа! Відійди з дороги!

— Не впевнений, що Санін дуже класно трахається, — ніби сам собі доводить, — отже, тут все дуже просто. Ти повелася на гроші?

Дзвінкий ляпас приголомшує цю мертву тишу, яка так сильно тиснула на мене. Моя рука горить. У повітрі зависла небезпека. Я навіть не встигла відсмикнути руку, як Арон хапає мене за зап'ястя й різко смикає на себе. Розвертаючи, притискає до стільниці.

— Ще раз витвориш подібне, дуже пошкодуєш про це. — Він притискається до мене своїм тілом. Я відчуваю, як твердіє його пах, коли я починаю смикатися, намагаючись вибратися з міцної хватки. — Зрозуміла?