Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Під час навмисного підриву автомобіля загинув депутат Андрій Санін – найкращий друг Яніса Адаміді засновника грецької діаспори у місті.

Яким чином тут замішана Валерія?

Все дуже просто. Лера, протягом багатьох років була коханкою Андрія і коли на неї починається полювання, оскільки дівчині відома одна таємниця, Яніс пропонує їй перечекати бурю у себе вдома. Там Лера знайомиться з Ароном – молодшим братом Яніса. Між Ароном і Лерою спалахує... ненависть... спочатку. А далі...

* Історія Арона та Лери.

Пролог. Арон

Чорна верхівка, що ковзає вгору-вниз між ніг не викликає жодних емоцій. Про якісь відчуття, взагалі мовчу. Я ніби проклятий. Мої почуття належать іншій. І коли я встиг так вляпатися?

Мені вже мало того, що пропонує Жасмин або просто набридло. Я й так дуже багато часу витратив на цю дівку, а зараз і задоволення зникло.

Хапаю пофарбоване гладке волосся і зібравши його в кулак, змушую повію заковтнути глибше. Насамкінець, може бути хоч так, образ гордовитої суки, що зараз тимчасово живе в домі мого брата, вилетить з моєї голови?

Але цього на жаль не відбувається. Ані через секунду, ані за три хвилини. "Подруга" Яніса міцно в'їлася під шкіру, отруюючи собою кров. Затуманюючи всі думки. Плутаючи їх.

Повія між моїх ніг починає задихатися і я чую накочуючі блювотні позиви. Відпускаю її й відкидну дівку, що задихається, вбік.

Брюнетка, витираючи губи, відповзає від мене. Боїться. Бійся! В її очах завмерли сльози та німе питання «за що?».

Так, я блядь знаю про її почуття до мене. І те, що вона не від хорошого життя стоїть на колінах, але відповісти взаємністю я не можу. Збагнути не можу, на що вона сподівалася? Досить того, що я викупив цю дівку і її ніхто крім мене не трахає. Але сьогодні я злий. Їй доведеться терпіти все, що я з нею зроблю. Або не зроблю... Пішло все до біса, в самісіньке пекло! 

— Пішла на хер звідси й не попадайся мені більше на очі! — натягую джинси та застібаю ремінь.

— Арон, — жалібно скиглить Жасмин, сидячи на підлозі.

Настав час припинити наші зустрічі. Вона мені давно не приносить задоволення і я не мати Тереза, щоб про когось дбати. Якби у цієї повії була хоч крапля мізків, за ті гроші які я відвалюю за неї, вона б могла  звалити звідси, загубитися і почати нове життя. А натомість вона стоїть на колінах з моїм членом у роті та сподівається, що між нами спалахне іскра. Сподівається, що я викуплю її та прикрашу тонкий безіменний пальчик правої руки важким діамантом.

На хер воно мені потрібне? Я навіть справжнього імені її не знаю. Тим більше у мене є проблеми серйозніші.

— Наші зустрічі скінчилися! Далі сама, годі з мене доброчинності. Я чув у Рудого на тебе стоїть, не проґав цей шанс. — Гидливо кидаю. — Може, він виправдає твої надії?

— Арон! Ні! Стій! Не віддавай мене йому! Я тебе благаю! — застиглі сльози перетворюються на неконтрольований потік води, і брюнетка вибухає криком.

Терпіти не можу всю цю жіночу вогкість. Жодного разу вона мене не пробирала. Зараз теж немає жодного жалю.

Байдуже глянувши на неї, мовчки забираю свої речі. Кидаю на стіл кілька купюр і виходжу, ляскаючи за собою дверима.

Ноги моєї тут більше не буде. Ця діра подібно до трясовини засмоктує твої гроші й тебе з головою. Потрібно буде сказати Мірану, щоби переглянув свої погляди з приводу цієї точки. Нехай здирає з них більше, якщо вони хочуть залишитись на плаву.

За якусь нікчемну секунду мій настрій падає нижче за плінтус. Не розумію, куди ще нижче то? Бажання, що спалахнуло, відправитися в бар і знайти собі неприємності, гасне зберігаючи мої кулаки в цілості та безпеці. Краще мені поїхати додому та постояти під крижаним душем. Завтра Міран попросив бути зі свіжою головою. Йтиметься про давній підрив депутата. На поверхні опинилося лайно, яке мало потонути кілька місяців тому, а замість цього, лайно розворушив один слідчий, якому схоже жити набридло.

Втомлено розтерши обличчя я провертаю ключ у запаленні маючи намір вирушити додому і виспатися. Але чомусь через п'ятнадцять хвилин я під'їжджаю до паркінгу елітної висотки, де знаходиться дворівнева квартира мого брата.

Я сам не розумію, як переступаю поріг його оселі та опиняюся в темному коридорі. Як безшумно крокую до дверей, за якими ховається гостьова кімната. Туди, де ні про що не здогадуючись спить ця бісова відьма, що хвилює мою свідомість та підсвідомість теж...

Я почуваюся справжнім хижаком на полюванні й… краще б Валерії не було там. Краще б Ольга збрехала про потоп, який змусив Леру зупинитися у них із Янісом.

Опустивши долоню на дверну ручку, повільно видихаю. Під моїм несильним натиском ручка злегка скрипить і двері відкриваються явив моєму погляду божевільну картину.

На ліжку, залитому місячним сяйвом, лежить напівоголена Вона... Побачивши її пружні сідниці у роті пересихає. Роблю крок уперед.

Чуйний сон Валерії зникає без сліду, і жінка підривається з місця. Дивиться на мене сонним поглядом, не розуміючи, що відбувається.

— Що ти тут робиш? — чується її зляканий голос і в мене остаточно їде дах.

Я щільно зачиняю за собою двері із задоволенням усвідомлюючи, що у квартирі ми самі. Майже.

Ось ти й попалася! Зараз ти відповіси за все!

_________

Через два тижні роман стане платним!!