Читати книгу - "Тимчасова забавка, Богдана Малкіна"

Аніта

Приходжу до тями лише тоді, коли ми сідаємо у таксі. Оце так матінка! Оце так познайомилися! 

– Вибач за маму, – Степан проводить п'ятірнею по волоссі, незрячим поглядом дивлячись вперед. Його присутність викликає щось дивовижно-ніжне в моїх грудях. Навіть не віриться, що я можу таке відчувати. 

Це справді закоханість чи навіть щось глибше? Як це працює? Чому саме він? Із цими запитаннями мені ще доведеться розібратися. Але згодом. Сьогодні зобов'язана дізнатися про нього все.

– Ти дуже вродлива, Аніто, – хлопець несміливо дивиться на мене з легкою посмішкою на вустах, але миттю стає серйознішим, немов намагається тримати себе в руках. – То що, кажеш, трапилося сьогодні в тебе?

Розповідаю йому все, чесно зізнаючись, що винна, і прошу пробачення. Та Степан не ображається. Він весь час тримає мою руку, ніби боїться, що втечу.

– Куди ми їдемо? – запитую, прихилившись скронею до його плеча. Так зручно і приємно.

– Скоро побачиш.

Ми приїжджаємо до ресторану, який знаходиться не так далеко від мого дому, та обираємо затишний столик у віддаленому куточку. 

Тут спокійно, лунає приємна класична музика. А тьмяне світло робить атмосферу інтимною. Ми сідаємо поряд та замовляємо собі вечерю. Але чим довше я сиджу поряд з ним, тим більше розумію, що мені хочеться зовсім не їжі.

Кладу його руку, яка досі не відпускає мою, на своє стегно, уважно спостерігаючи за реакцією.

– Вибач, але я проти сексу на першому побаченні, – лукаво усміхається, дивлячись у меню, але руку не забирає та навіть більше – стискає ногу та забирається пальцями на кілька сантиметрів під поділ сукні.

– Ще скажи, що ти незайманий, – шепочу йому на вухо, нігтем проводячи по жилці на шиї, яка неспокійно б'ється.

– Як ти дізналася про цей мій секрет? – нарешті повертається до мене й зазирає в очі. Плавлюся від одного погляду. Не дихаю. Кладу долоню на його гладку щоку і, схилившись, цілую майже невагомо. Степан теж не дихає, його зіниці значно збільшуються. 

– Розповім на другому побаченні, – усміхаюся йому та відпускаю обличчя. 

– А воно буде?

– Якщо запросиш – буде, – нам приносять вино і поки офіціант наповнює келихи, ніхто не продовжує розмову. 

– Перш ніж позбуватися невинності, – каже він вдавано-серйозно, коли залишаємося вдвох, – хотілося б бути впевненим, що мене не виженуть наступного дня. 

– О, ні, – затуляю обличчя руками, – вибач, вибач, вибач! Я не повинна була… Мені дуже соромно!

– Все гаразд, – він знову бере мою руку та притискає її до себе. – Ти тут, і це багато чого означає. 

І хоча він пробачає мені й це, все одно почуваюся дурепою, хамкою і жорстокою скотиною. Але маю намір все це виправити.

Ми розмовляємо без упину кілька годин, тримаючись за руки, сміючись. Дізнаємося одне про одного звичайні буденні речі, але разом із тим маю відчуття, що кожна наша мить разом особлива, навіть якщо розмовляємо про його роботу чи навіть моїх старомодних батьків. 

Розумію, що мене зовсім не хвилює його вік. Бо складається враження, ніби Степанові занадто більше, ніж двадцять три. Можливо, причина в тому, що його занадто рано покинув батько. Або ж він спостережливий та кмітливий від природи. 

Вийшовши з ресторану, відчуваю легке запаморочення від вина. 

– До мене? – шепочу в м'які губи, що прагнуть поцілунку. 

– Гаразд, тільки зранку я мушу піти, – він обіймає мене за талію, пригортаючи до себе, та повільно задкує в бік мого дому, тягнучи мене за собою.

– Як Попелюх? – сміюся, бо… відчуваю безмежне щастя, яке не передати звичними словами. Степан також сміється. Відпускає мене, перехоплюючи долоню, і прискорює темп. 

– Тільки обіцяй, що не підеш не попрощавшись, – додаю, коли припиняємо сміятися.

– Обіцяю, – чую впевнену відповідь і це мене зігріває.

Їдучи ліфтом до мого поверху, він обіймає мене ззаду, цілуючи шию. Руки  на талії – неспокійно гладять тканину плаття, немов шукають якусь шпарину, аби дістатися мого тіла. На сідницях відчуваю твердість його члена і від цього дурію, розуміючи, що на нас двох чекає. Секс, кохання, палка та гаряча ніч, яку я точно захочу повторити.

– З тобою шаленію, – його хрипкий голос відзивається мурахами по тілу. 

Двері роз'їжджаються і я чимскоріш тягну Степана до квартири. Швидко відмикаю двері, заходжу та роззуваю туфлі на підборах, стягую пальто, здається, за одну секунду. До спальні ми дістаємося не більш як за десять. Ще за  двадцять опиняємося без одягу, падаємо на ліжко. 

Тіло до тіла, шкіра до шкіри. Близькість п'янить, не дає дихати, туманить мозок та думки. Залишається тільки віддатися інстинктам, віддатися ніжним чоловічим рукам, які пестять без упину, обережно стискають груди, сідниці, стегна.  

Він входить раптово, на всю глибину, від чого моє тіло прогинається йому назустріч, з губ зривається тихий стогін. Обхоплюю його ногами, нігті впиваються в гарячу шкіру на спині. Степан рухається швидко, палко при цьому цілуючи, язиком вриваючись у рот. Рука хлопця знаходить мої груди і пальці злегка стискають сосок, потім трохи сильніше, але мені цього мало.