Читати книгу - "Сновидіння Габріеля. Шлях у глибину, obraxxas"

Карла Вайсс, не дивлячись на зморщені кути губ Меліси, не дозволила жодної емоції промайнути на її обличчі. Спокійно, з серйозною поставою, вона зробила крок до лікарки. Її голос був низьким, трохи холодним, мов вітер, що пройшов крізь застигле озеро.

— Ваша поведінка абсолютно недопустима, — сказала вона з силою, яка не залишала місця для сумнівів. — Ви дозволяєте собі принижувати того, кого ви не знаєте. Ви не маєте уявлення, що відбувається, і тим більше — не маєте права на таку зневагу.

Меліса відчула, як її гнів накочує новою хвилею. Вона була близька до того, щоб відповісти, але Гарольд, наче непереборна стіна, перебив її.

— Меліса, — його голос був спокійним, але й настільки рішучим, що він не дозволяв жодних заперечень, — я розумію ваше обурення. І ви праві в одному: ми не можемо сказати вам все, що насправді відбувається. Але... нам є що обговорити. І це стосується Габріеля. Тільки разом ми можемо допомогти йому.

Меліса замовкла, її очі майже вогняно світилися, однак у них з'явився тінь сумніву. Хоча її серце кипіло від злості, вона знала: ця ситуація значно складніша, аніж здавалося на перший погляд. Та і Карла Вайсс, хоч і залишалася на висоті, здавалась невідомо ким. Її прагнення контролювати ситуацію було занадто очевидним.

Зітхнувши, Меліса трохи приглушила своє ставлення, хоча кожен її рух залишався сповненим напруги.

— І що ж ви пропонуєте? — спитала вона холодно, намагаючись тримати емоції під контролем, але голос її видавав недовірство. — Як ви хочете допомогти, якщо навіть не можете сказати правду?