Читати книгу - "Будь мені тайною, Марина Тітова"

Лихо прийшло тоді, коли його не чекали. Спускаючись сходами з другого поверху, мої спільниці непомітно обліплюють мене з обох сторін. Сміюсь з того, як вони мене мало не боготворять, я раптом наштовхуюсь на обурливий погляд Ліки...

— А що ви тут робите? — йде сходами на зустріч нашій трійці зеленоока.

— А ми тут... екскурсію невеличку влаштували будинком. А ти куди? — відмовку та запитання знаходить Марфуша, поки я забираю свої руки від дівчат, яких обіймав до цього за талії...

— А я Гаврюшу шукаю з Лізкою... Не бачили?

— Ні... — майже одноголосно вигукує наш партизанський загін.

— Піду пошукаю тоді надворі, — розвертається шпарко моя ангельська краса та налетить прожогом від нас якомога далі.

Усвідомлюю, що побачене змусило Ліку відчути ревнощі й від цього мене кидає в жар... І це після лімузину та всього іншого... Аби ж тепер Ліка не злилась на мене й не думала нічого грішного, адже це Харитон може виявитись зрадником, а не я.

— Ми все їй пояснимо згодом. Вона зрозуміє, — емпатично торкається мого передпліччя Настя та змушує повернутись до реальності.

— Облиште шмарклі! Все буде ЗБС! Що означає Збожеволіти можна від Бездоганності Ситуації! — не втрачає оптимізму натомість Марфа та знову тягне нас на гріхи — тобто на танцювальний майданчик, на якому без нас досі жваво, але не густо.

Приєднуємось до Вадима, Віктора і Даші. Дівчатам ще й кортить змінити трек. І ось вони, ймовірно з думками про наш план, вже волають у повну силу голосу "I need a hero"* і буквально водять навколо мене хороводи. Але це ще нічого. Ймовірно на радощах і під дією натхнення, Марфа так починає стрибати, дуркувати та витанцьовувати, що час від часу ще й вішається мені на шию, штовхає то ліктем, то своїм "горіхом", регочучи: "Саня, давай! Саня, Саня, Санечка! Вперед Санька!" Через це мені стає до біса дискомфортно. Дозволяю Марфі наостанок станцювати зі мною "Макарену", а далі вирішую покінчити на сьогодні з танцями. Але не встигаю... Повз нас проходить Ліка, а крім мене з Марфою під диско-кулею вже нікого...

Відчувши колючий погляд на собі, вбиваю залишки ейфорії. Здається, я щойно заслужив догану... Та пересвідчуюсь у цьому тільки через декілька годин, коли Харитон із Лікою раптово повідомляють, що я, а також сп'янілий Петруша, можемо залишитись тут — в орендованому будиночку на ніч, бо місця в трьох авто для мене не вистачає, а втім, як і у квартирі, бо сьогодні у Даниленків гостюватиме крім Гаврика ще й Ліза, якій господарі мусять виділити гостьову...

___

*"I need a hero" — мені потрібен герой