Читати книгу - "Хранителі"

— Як гадаєш, що це? — запитав Кліфф.

Лем промовчав і продовжив сердито гортати блокнот. Він відчував, що це щось напрочуд важливе, проте не міг зрозуміти чому. І нараз його осяяло:

— Це абетка.

— Еге, — погодився Кліфф.

Лем помітив, що помічник посміхається.

— Гадаєш, вони знали, що пес такий розумний? Він продемонстрував їм свої здібності, і вони вирішили… навчити його читати?

— Схоже на те, — промовив Кліфф, досі посміхаючись. — Господи, невже ти гадаєш, що таке можливо?

— Не сумніваюся, — промовив Лем. — До речі, у програму експериментів доктора Везербі входило навчання ретривера читанню цієї осені.

Тихо засміявшись від подиву, Кліфф промовив:

— Щоб мене чорти вхопили!

— Аніж шкіритися, краще поміркуй над цим, — промовив Лем. — Чолов’яга знає, що пес надзвичайно розумний, і, можливо, йому вдалося навчити його читати. Тому нам потрібно зрозуміти, яким чином він спілкувався з собакою. Він знає, що має справу з піддослідною твариною, і розуміє, що пса розшукують.

— Тоді він, напевно, знає і про Аутсайдера, — додав Кліфф, — бо пес якимось способом міг «розповісти» йому.

— Так. Але, знаючи це, він вирішив нікому нічого не розголошувати. Він міг продати цю інформацію за велику винагороду, проте не зробив цього. Якби він був бунтарем, то звернувся б до журналістів, щоб звинуватити Пентагон у фінансуванні подібних досліджень.

— Але він так не вчинив, — заперечив Кліфф, насупившись.

— А це насамперед означає, що він прихилився до пса, хоче залишити його собі, щоб він не дістався нікому іншому.

Кліфф кивнув і сказав:

— У цьому є сенс, якщо те, що ми дізналися про нього, є правдою. Я про те, що чолов’яга замолоду втратив усю сім’ю. Через рік після весілля померла його дружина. Загинули всі його бойові побратими із загону «Дельта». Тому він став відлюдником і обірвав контакти з усіма друзями. Він, напевно, самотній, як диявол. І тут з’являється пес…

— В яблучко, — промовив Лем. — А чоловікові, котрий служив у загоні «Дельта», неважко заховатися. Якщо ж ми знайдемо його, то він знатиме, як оборонити пса. Чорт забирай!

— Ну, чутки про «Дельту» ще не підтвердилися, — з надією в голосі промовив Кліфф.

— Я підтвердив, — заперечив Лем і розповів про світлину, знайдену серед безладу в спальні.

Кліфф зітхнув.

— Ми вляпалися у велику купу лайна.

— По горло, — погодився Лем.

11

У четвер о шостій ранку Трейвіс і Нора вже були в Сан- Франциско. Вони знайшли годящий мотель — простору сучасну будівлю, де все сяяло чистотою. Сюди не впускали тварин, але Ейнштейну не становило великих труднощів прослизнути в кімнату.

Хоча існувала невелика ймовірність, що ордер на арешт Трейвіса вже виписали, він поселився у мотелі, показавши свій паспорт. Вибирати не доводилось, оскільки в Нори не було ні кредитних карток, ні водійського посвідчення. В ті часи портьє віддавали перевагу готівці, але вимагали паспорт, бо дані про гостей слід було вносити в комп’ютер мотельної мережі.

Але Трейвіс дав неправильний номер і модель автомобіля, оскільки припаркував його подалі від мотелю тільки тому, щоби приховати від портьє зайві деталі.

Вони поселилися в одній кімнаті разом із Ейнштейном, бо зараз їм було не до усамітнення і кохання. Трейвіс був такий змучений, що, ледь поцілувавши Нору в губи, міцно заснув. Йому снилися жовтоокі істоти з деформованими головами, крокодилячими пащеками й акулячими зубами.

Він прокинувся через п’ять годин, о десятій на першу.

Нора встала раніше, взяла душ і вдягнула те саме вбрання, в якому приїхала. Її волосся ще не висохло і звабливо поприлипало до шиї.

— Вода гаряча, і напір напрочуд сильний, — сказала Нора.

— І в мене також, — сказав Трейвіс, обіймаючи і цілуючи Нору.

— Тоді краще охолонь, — промовила вона, відсуваючись від Трейвіса, — бо і стіни мають вуха.

— Ти про Ейнштейна? Та в нього не вуха, а вушиська.

У ванній Ейнштейн стояв на столику і пив холодну воду з умивальника, яку Нора набрала для нього.

— Знаєш, волохата мордо, більшість собак залюбки п’ють воду з унітаза.

Ейнштейн чмихнув на Трейвіса, зістрибнув зі столика і вийшов з ванної.

Трейвіс не мав чим поголитися, але подумав, що одноденна щетина надасть йому саме того вигляду, який потрібний для вирішення задуманої ним вечірньої оборудки в районі Тендерлойн.

Покинувши мотель, Трейвіс і Нора поїхали в перший-ліпший «Макдональдс». Підкріпившись, вони зайшли у місцеве відділення банку Санта-Барбари, де у Трейвіса був рахунок. Скориставшись своєю комп’ютерною банківською карткою, а також карткою «Mastercard» і двома «Visa», вони зняли тисячу чотириста доларів. Потім завітали в офіс «Амерікен експрес» і зняли максимально можливу суму (п’ятсот доларів) готівкою і чотири тисячі п’ятсот дорожніми чеками. Разом із двома тисячами ста доларами і дорожніми чеками, що залишилися після їхнього медового місяця, вони мали у своєму розпорядженні вісім тисяч п’ятсот доларів.

Після обіду аж до вечора молодята скуповувалися. Завдяки кредиткам вони придбали повний комплект сумок і необхідну кількість одягу. Купили туалетний дріб’язок і електробритву для Трейвіса.