Читати книгу - "Ярино, вогнику мій"

Зимівник – поселення низових козаків. Зимівники виникли на початку XVI ст. на Запорожжі, а згодом перетворилися на великі господарства, де поряд зі скотарством розвивалося землеробство і бджільництво. Зимівник засновували, як правило, 3–4 сімейні або неодружені козаки.

Гадючий (Вільний) – останній поріг на Дніпрі, розташований біля сучасного села Вільноандріївка Вільнянського району Запорізької області. Затоплений у 1932 р. під час будівництва Дніпрогесу.

Під час облоги Збаража і Зборівської битви у 1649 р. татарське військо грабувало західноукраїнські села і міста, забираючи населення в полон. Крім того, у 1650 р. шляхта почала повертатися в свої українські маєтки і мститися жителям, які не ввійшли до козацького реєстру за умовами Зборівського договору, піддаючи їх тортурам і утискам. Постійні військові дії, неврожай, голод, утиски змусили частину українців переселитися на козацькі хутори на Лівобережній Україні, Запорожжі та Слобожанщині.

Ідеться про Велике князівство Литовське. В описувану епоху литвинами називали як жителів Литовського князівства в цілому, так і предків сучасних білорусів та українців, що мешкали на території князівства.

Виготовлення алкогольних напоїв для продажу в наступні століття існування Січей обкладалося спеціальним збором, який йшов до січової скарбниці. Але коли саме почали стягувати такий збір, невідомо.

Бурдюг – примітивне козацьке житло за типом землянки або напівземлянки.

За законом, чинним в описувану епоху, подружня зрада вважалася злочином проти моралі, підлягала розгляду у судовому порядку та каралася смертю або фізичним покаранням.

Мова йде про битву під Берестечком 18–30 червня 1651 р., яка скінчилася поразкою Війська Запорозького.

Йдеться про взяття Києва 04.08.1651 р. військом литовського польного гетьмана Я. Радзивілла. Кияни за підтримки козаків самі підпалили рідне місто, щоб їхнє майно і провіант не дісталися загарбникам.

Мова йде про Чортомлицьку, або Стару Січ, яка була заснована у 1652 р. кошовим отаманом Федором Лютаєм на острові Чортомлик (Базавлук) у гирлі річок Чортомлик, Підпільна (Лапинка) і Скарбна; проіснувала до 25.05.1709 р., коли її з наказу Петра I зруйнувало московське військо карателів за підтримку низовими козаками самостійницької політики гетьмана І. Мазепи.

Дубовий та Ґавин острови – великі острови на Дніпрі, розташовані перед Гадючим (Вільним) порогом. Затоплені у 1932 р. під час будівництва Дніпрогесу.

Шкварчів і Крячок – острови на Дніпрі, розташовані паралельно один одному і розділені вузькою протокою. Становили одну з найскладніших для судноплавства частин Гадючого (Вільного) порога – Вовче горло (інакше Вовчок). Затоплені у 1932 р. під час будівництва.

Чилім, або водяний горіх (водяний горіх плаваючий, рогульник плаваючий), насіння якого раніше використовували в їжу.

Взяти шлюб у кропиві – вислів, що означає перелюб, розпусне життя, дошлюбний статевий зв’язок.

Мурза – титул члена впливової феодальної сім’ї на кшталт західних «барон, граф».

Мансур – кримська гілка ногайського аристократичного роду (клану) Мангит, другий за впливовістю у Кримському ханстві. Бейлік (земельні володіння) Мансурів охоплював Західний Крим від сучасних м. Саки до смт. Чорноморське. Представники роду належали до дьорт-карачів – складали раду беїв чотирьох шляхетних родів Криму, без схвалення яких хан не міг приймати рішення.

Озі – татарська назва річки Дніпро.

Улус – монгольський термін для позначення понять «держава» і «народ». А ще – стан, табір, селище, аул або територія кочівників.

Крім татарського народу, в підданстві кримських ханів перебували окремі улуси Великої Ногайської Орди. Причиною переходу волзьких ногайців під васалітет Кримського ханства було захоплення калмиками територій їхніх волзьких кочовищ. За ханськими наказами ногайську знать розселяли в селищах усередині Кримського півострова приблизно по п’ять чоловік, щоб не дати цій знаті створити «державу в державі», а простий народ цілими улусами переходив у підданство клану Мансурів і селився в степах за Перекопом.

Слід зазначити, що татари та турки застосовували для позначення українців етнонім «рус», а поляки – «русини». Втім, і самі українці називали себе русинами. Прикметно, що жителів Московії ніколи не ототожнювали з русинами-українцями, бо це були зовсім різні народи.

Острів Таволжан розташований навпроти сучасного с. Орловське Вільнянського району Запорізької області. З давніх часів біля острова існувала переправа через Дніпро, яку називали Таволжанською, або Язиківською.

Муравський шлях – один із найдавніших шляхів через Причорноморські степи. Починався від Тули, проходив по Лівобережній Україні і закінчувався біля Перекопу. Цим шляхом купці їздили до Криму, татари робили набіги на околиці Московії, запорозькі козаки здійснювали походи на Крим.

Кефе (кримськотатарська, турецька вимови) – інакше Кафа. Сучасне місто Феодосія в АР Крим. У Кафі знаходився великий невільничий ринок.

Вірш Омара ібн Абі Рабіа.

Лале (кримсько-татарськ.) – «тюльпан».

Титул «султан» і жіночий «султані» в Кримському ханстві носили всі члени династії Ґераїв, які ніколи не посідали трон.

Газі ІІ Ґерай, на прізвисько Бора (Північний вітер) (р. ж. 1551–1607 рр.) – хан у 1588–1607 рр. Був прекрасним каліграфом, талановитим музикантом і поетом, відомим під псевдонімом Газаї. Найбільш відомі його твори «Троянда і соловей», «Кава і вино», «Долаб».

Бахадир І Ґерай (р. ж. 1602–1641 рр.) – хан у 1637–1641 рр. Теж відомий як талановитий поет, який складав вірші під псевдонімом Резмі.

У 1637 р. донськими козаками було захоплено Азак (Азов) – стратегічно важливу фортецю у гирлі Дону. Крім того, козаки намагалися переманити клан Мансурів, які панували над кочовими ногаями, під васалітет московського царя. Мансури погодилися, бо у цьому ж році в Стамбулі було страчено мурзу Кан-Темира, ватажка буджацьких орд, який належав до їхнього клану. Тому у травні 1639 р. з наказу Бахадира було страчено всю верхівку роду Мансурів, і лише окремим представникам вдалося врятуватися.

Яшлау – найдавніший кримськотатарський аристократичний клан, чий родовід сягає корінням в епоху Золотої Орди.

Феррах-Кермен (інакше Ор-Капу, Перекоп) – містечко, розташоване поруч із турецько-татарською фортецею Ор-Капу, збудованою у 1509 р. з ініціативи хана Менглі I Ґерая.

Хан – інакше караван-сарай, готель для подорожніх і купецьких караванів, а також склад для товарів.

Священний Коран, Сура 4 «Ан-Ніса», 3 аят. Ідеться про те, що чоловіку дозволяється мати до