Читати книгу - "Коли курява спаде"

У нас не було достатньо жіночого одягу, щоб дати їм на зміну. Тусиня, хоч і з блідим обличчям, пожартувала з туси Мерці:

— Як це так? Хіба Мерці не найбагатші туси?

Батько подивився на неї, посміхнувся, а потім вийшов, забравши з собою всіх нас — чоловіків. За порогом він особисто зачинив за собою двері й голосно сказав:

— Коли висушите свій одяг, тоді й поговоримо.

Зазвичай під час зустрічей туси повинні були дотримуватися складного ритуалу, а велика кількість церемоній створює відчуття відстані між людьми. Проте цього разу дощ зіграв свою роль. Він привів до нас змоклу тусиню, і все стало набагато легше. Між двома туси під час такої зустрічі виникла невимушена атмосфера, і вони навіть жартували через вікно: жінка-туси перебуваючи всередині, а чоловік-туси — назовні. Я мовчав, однак крізь шум дощу чув шурхіт мокрого одягу, який знімали з себе жінки, та їхні вигуки, що виходили пронизливими, попри те, що вони стишували голоси. Я знав, що Тхарна вже повністю роздягнулась і сидить на ведмежій шкурі, а вогняне тепло пестить її. Прикро було те, що в мою голову знову повно напхалося туману, і я не міг уявити, як має виглядати гарна оголена дівчина. Батько поплескав мене по голові, й ми пішли до іншої теплої кімнати.

Дивлячись, як поступово темнішає небо, туси сказав:

— Гарна робота!

Управитель подивився на мене, а я — на управителя: ми обидва не знали, про що він говорить.

Погляд туси поступово відірвався від дощу й сутінок і, дивлячись на мене, туси сказав:

— Це — гарна робота. Гадаю, тобі дістанеться гарна жінка, яку ти хочеш мати.

— Господар, напевне, має на увазі не тільки це? — запитав управитель.

— Так, не тільки це, — відповів туси. — З ними по дорозі щось трапилось. І що б це не було, тепер родина жінки-туси потребує нашої допомоги. Однак що ж із ними трапилось?

Управитель уже розкрив рот, але туси застережливо підняв палець; зрозумівши натяк, управитель сказав інше:

— Може, панич знає? І то була влаштована ним пастка?

Я ж у той час все ще силкувався уявити Тхарну голою. Коли батько спрямував на мене допитливий погляд, я зрозумів, що тепер мені слід говорити, і в ту ж мить з моїх губів злетіли слова про справу, яку обмірковувало серце:

— Туси в той день тричі змінювала одяг, а тепер у неї раптом немає що надіти й вона голою гріється біля вогню. Тож хтось поцупив їхній одяг? — запитав я.

Це питання постійно крутилось у мене в голові, однак я не знаходив на нього відповіді. Коли ж я тепер проговорив його вголос, туси й управитель вирішили, що це я даю їм підказку.

— Так, — сказав батько, — їх пограбували! Ти маєш на увазі, що їх пограбували!

— Однак у них є люди і є зброя, тож звичайні розбійники не наважилися б на них напасти, — продовжив його думку управитель. — Так! Правильно! Лха Шопа!

— Ну, нехай Лха Шопа начувається! — Батько поплескав мене по голові. — Твій ячмінь буде відшкодований навіть більше, ніж у десятиразовій ціні.

Сказати по правді, я не зовсім розумів, про що це вони двоє говорять. Батько ляснув у долоні й наказав принести чангу. Ми втрьох осушили по чарці. Батько розреготався й викинув чарку за вікно, де вона розбилася. Від випитого чангу в мене ледь не займалося тіло.

Ми не помітили, коли дощ закінчився. Небо загорілося загравою. Я хотів запам’ятати цей день, адже небо після дощу й світло заграви були надзвичайно зворушливими і яскравими.

Ми з батьком, огорнуті запахом чангу, повернулися до жінок, які щойно вже завершили вбиратись. Чанг, вогонь, теплий і сухий одяг, а також смачна їжа допомогли схвильованій і розгубленій тусині опанувати себе, тож вона задумала знову встановити між собою й нами певну відстань, що надавала б їй відчуття безпеки. Однак їй це не вдалося.

Коли тусиня виявила намір розпочати церемонії, передбачені для першої зустрічі, батько сказав:

— Це не потрібно, ми вже бачились. Оскільки твоє волосся ще не висохло, тож сиди біля вогню.

Ці слова змусили її відмовитись від попереднього наміру підкреслити свій статус туси. Вона безпорадно залишилась сидіти біля печі з вдячною усмішкою на вустах. Туси Мерці залишився дуже задоволений цим своїм жестом, однак не збирався зупинятися на цьому, хоча б його супротивником і була жінка.

— Лха Шопа знеславив себе, — сказав він. — Як це він навіть одягу вам не залишив?

На обличчі тусині з'явився зляканий вираз. Значить, туси Мерці вгадав! По