Читати книгу - "Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів"

Запускали свої стріли.

З ними кожен би хотів,

Але вони би не хотіли.

Бо вона прийшла до неї

І не бачила нікого,

Знову шось заграв ді-джей.

Такі, як цукор — вона і вона,

Танцюють разом — вона і вона.

Такі, як цукор — вона і вона,

Їм буде супер — вона і вона.

Червоні колготки

Моя дівчина зроблена з неба,

Її губи зроблені з раю.

В моєї дівчини очі — озера,

В яких до берега не допливаєш.

Я подарую своїй дівчині

Найкращі квіти Голландії.

Залию ванну п’яними винами

І буду з нею плавати.

Я люблю свою бейбе,

Її червоні колготки.

Я люблю свою бейбе,

Її помаду солодку.

Я люблю свою бейбе,

Її лаковані мешти.

Я люблю свою бейбе,

Вона ніколи не бреше.

Моя дівчина має тіло

З найтоншого вельвета;

Найглибші ріки Аляски,

Найвищі гори Тібета...

Я подарую своїй дівчині

Найкращі пісні Ірландії.

І буду купатися в хвилях

Волосся її водоспадів.

Моя дівчина пахне водою

Альпійського талого льоду.

Моя дівчина буде зі мною,

Я її не віддам нікому...

Чим пахне?

Я грію ноги, а за рогом йде запекла війна.

Поранене яйко не смакує, і тошнить від вина.

Кобіти ходять по підвалах, я не знаю, нашо

Ходити треба в ліс, а по неділях в кіно.

Я обливаюсь кожен ранок холодним молоком,

Придумую лікарство, шоб від рака помогло.

В під’їзді наші діти курять тухлу ватру кожен день,

А мама каже: то є ліпше, ніж пити портвейн.

Чим пахне?

Мій тато має бороду, сто баксів і гараж,

А я їх маю десять, бо нашо мені той раш?

Я думаю, як вижити, забита голова,

І знов в мене свербить потилиця, а з носа тече кров...

Ходив по своїй вулиці, тримався за стіну,

А тут виходять чувачки і кажуть: бітте зер гут.

А я подумав, шо то сон, і, видно, мимо пройшов,

Хто продасть мені балончик, заки я ще не пішов?

На дискотанцях параноя і веселі слова,

Дівчата ходять голі, хлопців зовсім нема.

А там ялинка постояла і віднесли в туалет,

Бо вже свята всі пройшли і відкривають буфет.

Чим пахне?

Чуєш біль

Чуття в мене є, шо життя нема,

Нема для мене прав,

Коли буде кінець...

І знов хтось ходить, як туман,

Не мовить ані слів,

Іде до своїх снів.

Я пробую йти по хиткій землі і пізнавати їх.

Рахуй, шо то не гріх...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чуєш біль...

Знов дивну постать я зустрів,

Настрашився себе,

Втікав, не знаю де.

З вогню хтось виник, потім зник,

Лишилася стіна.

І я вкотре вже сам...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чуєш біль, чуєш біль...

Знову гіркий і сірий

Бачив я сон.

Листя кудись летіло

В дивний полон.

Поїзд тяжкий і темний

Став, як стіна.

Біг я і тратив сили,

Чув, де вона.

Тягнеться сива днина,

Хочу втекти...

Але стіна єдина

Не дасть пройти.

Тихо десь ангел грає

Моїх пісень.

Я вже не дочекаюсь,

Шоб кінчився день.

Може, її побачу —

Сил вже нема.

Поїзд тяжкий і сірий

Став, як стіна...

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

О-о-о! о-о-о! чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

О-о-о! о-о-о! чи ти чуєш біль,

Чи ти чуєш біль, чи ти чуєш біль?

Щось зимно

Хмари лізли на небо, всі чекали на дощ,

Було зимно на морі, 20 років був дощ.

А двоє десь пили слину, слина — то як вино,

І п’яне серце не чує, шо готується зло.

Злий був дощ — він не міг побувати в вогні,

Він лизав її тіло і гасив його сни.

Скоро попіл залишився, де був шойно вогень,

Не загориться вже ніколи мокре і гірке.

Мені снилися над ранок два різні голоси,

А я тікаю і не знаю, від кого і куди.

Я біжу і всьо кидаю — то є таке кіно,

Його зняв Зайковський і не знає, де воно.

Там, за рогом, продавали поламаний насос,

Вітер тіней дув — мені не повезло.

Але то всьо не до речі я розказую вам,

Від початку мова була про шерше ля фам.

А я не спав, лежав і думав, і болить голова,

Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема.

Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники,

І каву вже не вару, бо мокрі сірники.

Ламаю собі руки, ламаю собі ноги,

Я дурію з PM Dawn, скоро буду мати роги.

Я не ходжу по неділях, на кухні чути газ,

Я маю час...

Задзвонив десь телефон, я не чув, я ше спав,

Коли ви вже викривляли мої тихі слова.

Та не залізе сюда хробак злої брехні,

Ваші злі язики-писки десь далеко мені.

Менше з