Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Пливе човен - води повен, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Пливе човен - води повен, Олег Говда"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пливе човен - води повен" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111
Перейти на сторінку:

І двох десятків кроків не пробіг, як наскочив на когось.

— Сліпий, чи що?! Роззуй очі! Куди преш?!

Матінко рідна! Так що ж це таке? Хоч куди кинь, кругом клин! Чорнота! Добре, що в темряві він мене не впізнав. Прийняв за свого.

А до того, спрацювала реакція студента, готового відповідати відразу на будь-яке питання. Особливо, якщо сказати нічого!

— Отамане! Швидше! — вимовив я хрипким шепотом, який робить голос найбільш невпізнанним. — Вони там!

— Хто?

— Ті козаки, яких ти шукаєш, і людина на ім'я Ворон.

— Що?! — Чорнота не стримався від крику.

— Ну, вони так його називали... А потім він чомусь стріляти почав.

— Ворон... тут... — пробурмотів ватажок контрабандистів, практично не слухаючи мене. Але потім чіпко вхопив за плече. — Веди!

— Так он же... — я вказав на силует великого човна, що темною плямою чітко виднівся на тлі всіяної зорями запруди. Ще й місяць, чорт би його забрав, недоречно визирнув. На щастя, Чорноту вже не цікавило нічого, крім Ворона.

— Нарешті... — шепотів він. — Дочекався... Я знав, що рано чи пізно, не мине мене той лотр* (*пол., — злочинець). Тепер не втече... сучий потрох. За все порахуємося... — і, як очманілий, побіг униз.

Я притулився до прямовисної стіни, притримуючи Олесю, а всім — хто спускався зверху, махав рукою і повторював одну й ту ж фразу:

— Чорнота велів поквапитися! Внизу вороги! До бою...

Взагалі-то, коментарі були зайві. Мушкетна стрілянина, що долинала з пристані, промовляли самі за себе. Але людину, яка мовчки стоїть на шляху — можна штовхнути, збити з ніг, повести за собою. І інша справа — той, хто віддає розпорядження ім'ям отамана. Такого краще обережно обійти. Не ставлячи зайвих питань.

Таким чином повз нас промчало чоловік двадцять... або й тридцять. Я спеціально не рахував, але багато... занадто багато. І сунутися слідом було не лише нерозумно, а й смертельно небезпечно.

Козаки не вперше в таких тарапатах — виберуться. І ми з Олесею їм не допомога, а зайвий тягар. Тож найкраще, що можна зробити — подбати про себе. А далі видно буде. Зрештою, ми ж все одно збиралися розлучитися. У Семена з Василем — важливі державні справи, а у нас діло простіше — всього лише викупити з неволі трьох дівчаток.

Полупуд, правда, обіцяв допомогти. Ну, так наскільки я його знаю... якщо залишиться живий, то обов'язково нас знайде і слова дотримає.

Все це я коротко і розтлумачив дівчині, що весь час поривалася вниз.

Спершу Олеся, зопалу, обізвала мене боягузом і ще десятком інших неприємних слів... на різних мовах. Я навіть зрозумів не кожне, хоча загальний зміст уловив. Потім заспокоїлася трохи. Досить, щоб почати сприймати доводи розуму... А коли на пристані розбійники стали розпалювати багаття, остаточно прийшла до тями, і вже сама поспішила нагору. Розуміла, що будь-хто, озирнувшись, захоче дізнатися, що то за парочка тут вештається, коли всі інші не щадять живота свого?

Так що з байраку ми вискочили з похвальною швидкістю і, оскільки інших варіантів не мали — щодуху кинулися до міста. Керуючись народною мудрістю, що листок ховають на дереві, а дерево — в лісі... що найтемніше під лампою... ну, і так далі. Історія у людства довга, всіх премудростей не пригадаєш. Головне, — ногами хутко перебирати... і на варту зопалу не наскочити.

Кінець книги другої

Кінець

1 ... 110 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пливе човен - води повен, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пливе човен - води повен, Олег Говда"