Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

Каса ресторану дзвеніла від напливу заможних клієнтів, чий тонкий смак вимагав лише найкращих страв, собівартість яких часом шокувала навіть Анну.

Марк, посилаючись на свою зайнятість, приставив до Ганни чарівну помічницю, представивши її як свою племінницю. Важко було повірити в родинні зв'язки, адже жвава й енергійна дівчина виявилася справжнім професіоналом у ресторанній справі та з легкістю розв'язувала будь-які проблеми, варто було Ганні лише заїкнутися.

Величезний парк, колись занедбаний і похмурий, змінився до невпізнання. Під умілими руками досвідчених садівників туї, самшити і ялини набули бездоганної форми, немов зійшли з картин відомих пейзажистів. Суворі геометричні лінії смарагдової зелені контрастували з пишними квітковими клумбами, де пахли осінні квіти всіх можливих відтінків. Тепер атмосфера саду вабила відвідувачів на неспішну прогулянку. Від галасливої метушні міста тут можна було сховатися під покровом вікових дерев, вдихаючи аромат свіжої зелені і насолоджуючись співом птахів.

Численні стежки, викладені витонченою мозаїкою, вилися між клумбами і відновленими скульптурами, немов запрошуючи до нових відкриттів. У затишних куточках саду тепер затишно розташувалися альтанки, де можна було сховатися від сонця чи дощу з книжкою, чи просто за чашкою ароматного чаю. Тепер зовсім не обов'язково було йти в дикий ліс, щоб відчути єднання з природою. Відреставрований парк нічим не поступався буйним заростям, а навпаки, пропонував своїм гостям доглянутий і комфортний відпочинок.

У центрі саду дзюрчав чудовий відновлений фонтан, немов ожилий вишуканий артефакт. Фонтан став справжнім серцем цього зеленого оазису. Муркотіння води було немов мелодія природи, що гармонійно вплітається в симфонію саду.

Особливу увагу дизайнери приділили освітленню, перетворивши ресторан і парк на справжню феєрію світла. Приховані джерела світла підсвічували стіни та стелю, створюючи ефект легкості й простору.

По суботах атмосфера ресторану ставала ще більш чарівною. Визнані музиканти дарували гостям незабутні вечори, наповнюючи простір чарівними мелодіями. Звуки скрипки, віолончелі та рояля витали в повітрі, зачаровуючи й забираючи слухачів у світ мрій. Гості ресторану, відклавши всі турботи, із захватом слухали музику, насолоджуючись вишуканими стравами та чудовою атмосферою.

Ганна розуміла, що робота дизайнерів, будівельників, садівників, декораторів коштує цілу купу грошей. Але Марк повідомив, щоб вона не хвилювалася з цього приводу, всі витрати він узяв на себе. З одного боку, вона була безмежно вдячна Марку за його щедрість і допомогу у відродженні романтики історичного місця. Завдяки його вкладенням вдалося повністю перетворити як сам ресторан, так і прилеглу територію, що, безсумнівно, приваблювало нових клієнтів і збільшувало прибуток.

З іншого боку, Ганна відчувала дискомфорт від фінансової залежності від Марка. Вона почувалася ніяково, приймаючи його гроші, і їй не подобалося бути зобов'язаною йому. Але Ганна не могла не визнати, що саме Марк своєю підприємницькою жилкою і грошима перетворив ресторан на процвітаючу справу.

Її робота в ресторані звелася до готування, але це більше не приносило Ганні радості. Вона ніби втратила інтерес до своєї справи, немов ця важлива частина її життя назавжди відійшла на другий план.

Тепер вона часто спостерігала за парами, які вечеряли в ресторані. Їхні обличчя, осяяні світлом свічок і теплом спільного часу, немов дорікали їй у тому, що вона своїми руками позбавила себе цієї простої радості. Серце тріпотіло від спогадів про ті безтурботні вечори, проведені з Олегом. Іноді їй нестримно хотілося взяти телефон і набрати його номер, дізнатися, як він поживає, чи все в нього добре.

Але гордість і здоровий глузд стримували її. Вона усвідомлювала, що розмови й зізнання вже нічого не змінять, що минуле не повернути, а майбутнє, на жаль, не склалося. Залишалося лише з гіркотою спостерігати за чужим щастям і картати себе за незроблений крок, за втрачений шанс.