Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Чигиринський сотник 📚 - Українською

Читати книгу - "Чигиринський сотник"

615
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чигиринський сотник" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 110 111 112 ... 179
Перейти на сторінку:
містечко, та зусібіч валами обсипане. На ринку комори стоять і корчма чимала.

Заходять вони до корчми, а там кількоро ляхів сидить.

— А се що за люде? — питає один у Богуна.

— Наші, пане наміснику, — каже той.

Ззирнулися ляхи поміж собою.

— Бач, пане Ястшемський, — каже намісник якомусь ляшкові,— у сім краю й дітлахи оружжя носять! Як із такого малку звикло воно верхи їздити і шаблюкою орудувать, то що ж буде, як до зросту дійде?

А той пива хильнув та й каже:

— А що… другий Наливайко буде, як не гірш!

Сіли козаки оддалі за столом. Як ось і корчмарка до них біжить. Була то юна молодиця, радше на дівчину схожа, хоч і в очіпку.

— А що, — питається, — ясновельможні пани хочуть?

— Ясновельможні,— каже їй Богун, — хочуть їсти й пити… Давай усе, що маєш, бо голодні дуже!

— А мені,— каже Михась, — меду звари!

Зиркнула на нього корчмарка.

— А не багацько ти хочеш, дитино? Малий ти ще мед пити!

— Ти, Христю, не балакай отсе, — каже Богун, — а сповняй, що тобі сказали! Сей козак у нас за курінного зараз, то щоб не звелів нагайками всипати по тому місцю, відкіля ноги ото в тебе ростуть!

Пирхнула корчмарка та й побігла у другу хату. А Михась і питає в Богуна:

— Ото ти того ляшка намісником назвав… а що воно таке?

— Се, — каже Богун, — у ляських хоругвах є ротмістр… як ото в козаків курінний отаман! Але номінуються на ротмістра такі вельможні пани, що й на коня ніколи не сідали… тільки пити та гуляти вміють! То сповняє за них тую службу намісник, з бувалих вояків.

— Ба!.. — каже Михась.

Як ось і корчмарка підскочила. Поставила на столі глека з варенухою, а перед Михасем кухоль меду.

— Коли ваша ласка, пане отамане! — каже йому. — І даруйте, що нечемне слово мовила.

— Нехай Господь тебе спасе, дочко, — каже тоді малий козак. — Іди собі з Богом, а я тобі прощаю!

Тут зареготалися не лише Обух із Богуном, а й ляхи, що чули все теє.

— Звідкіля се він тут узявся такий, Богуне? — питає намісник.

— Із Січи, — каже той.

— Воно й видно… гонору хоч одбавляй! — Й до Михася: — То ти козацького коріня?

— Угу, — каже той.

— А батько ж твій хто?

Насупився Михась.

— Батько мій під Кумейками поліг. А дід із січових козаків був!

— А звали його як?

— Чурай.

— A-а, — каже хтось із ляхів, — чули… За Наливайківщини чимало він нашої крови пролляв!

Похитав головою намісник.

— Отакі вони всі тут, — каже. — Виріжеш їх до ноги, аж глянь — за десять год знов уродиться сього насіння, що й не злічити!

От випили козаки по чарці, то Богун і каже:

— А ми як зачули, що орда переправилася на руський берег, то й погнали за нею трьома куренями. Була в мене думка перейняти вас та до Києва допровадити. Як же ж за вами і слід захолов! Приїжджаємо до Кодака, а тамтешні козаки і кажуть, що зловили вас ляхи у Чорній балці…— Глянув Богун на Михася й похитав головою. — Але ж і шибеник ти!

— Та й себто? — питає Михась, наминаючи ковбасу.

— А хто панові Гродзицькому вуса чорнилом намалював, га? А булаву над ложем повісив, що замалим і друге око йому не вибила?

— А що, — питає Михась, — кепсько хіба вийшло?

— Та ще й як лепсько! — зареготався Богун. — Вже за теє всі козаки на Самарі балакають, а Січ, либонь, аж гуде од тої звістки! Одного не второпаю: як же ви з тої кріпости видосталися?

Обух і розповів за все, що з ними в дорозі було. Як ото скінчив, то Богун і каже:

— Дивнії ж діла твої, Дажбоже! Не думав і не гадав я, що стільки нечисти в Україні водиться…

— На те, — каже характерник, — й козаки, щоб нечисть воювати! Якби нечисти не було, то й козаки звелися б. Жили б на сій землі писарі нікчемні та гречкосії вбогі, що тільки плодитися вміють, мов ті зайці…

— Та воно й правда! — каже Богун.

— То ти тут з козаками? — питає характерник.

1 ... 110 111 112 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чигиринський сотник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чигиринський сотник"