Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Спочатку мене зачепило те, як вони подивилися на мене, точніше, мені за спину. А потім прийшло видіння, таке, що навіть візерунками по тілу проявляється. Я різко обернулася й одночасно пішла вбік, від атаки. Темний нападав блискавично, і тут тобі вже не показово-навчальні спаринги, тут і зараз поєдинок на виживання. Коли викладаєшся на всі двісті й триста відсотків. Студенти проявили розсудливість, і ніхто не втручався. Я тільки краєм вуха чула здивування на те, як я б'юся і звідки тут темний маг? А потім з'явився Лішкорт і темний маг, що на мене напав, дав драла. Але недалеко вже магістр зіткнувся з ним. І якщо Лішкорта називали темним, то тільки дальтоніки. Коли ці два маги зійшлися, всі відчули тяжкість справжнього темного мага. Його магія була задушлива, випивала життя з усього живого і занурювала в таку зневіру, що дихати й жити не хочеш. Це було все секундним відчуттям, а похитнулися багато кого.

Поки магістр бився, мене відвідало нове видіння. Одразу переглянула, чи має сенс моє втручання. Якщо я з'явлюся біля кордону, буде тільки гірше, і магічний купол доламають. Тому записала ведіння і те, як підлатати щит з усіма формулами на кристал і відправила правителю. Після того як прибрала маленьку скриньку для послань, відчула, що куратор драконів поклав руки мені на плечі.

— Спокійно, не нервуй, ображати тебе ніхто не буде. Я підійшов кілька хвилин тому, небезпечно тобі залишатися самій, коли впадаєш у транс.

Просто кивнула йому.

— Що в тебе за дар?

Відповісти не встигла, знайшла очима Лішкорта, той переміг темного і зв'язав путами. Накрив його щитами і думав, що з ними далі робити. Видіння знову промайнуло перед очима, і я відразу налаштувалася на викладача і переслала його йому. Той наклав ще кілька шарів захисту і міцніше зв'язав темного, не став його перевертати.

— Іди сюди, — покликав Лішкорт.

Зі мною підійшов і куратор драконів, звертатися до нього на ім'я неправильно, а прізвища я не знаю.

— Так, ціла, це добре, — насамперед зазначив магістр, — Подзвони своєму котику, нехай надішле кого треба. Ця падаль намагається знищити тут усе живе. Його стримують тільки тіньові пута і мої щити. Ендрю, не стій над душею, дратуєш.

— А як до вас звертатися? — вирішила дізнатися одразу в дракона.

— Магістр Вілрок.

Трохи відійшла від чоловіків, щоб зв'язатися з Алексом, швидко йому все розповіла і показала темного. Він кивнув і сказав:

— Зараз вирішу це питання.

Варто було відключити розмову, на мене немов із нізвідки налетів ще один темний. Чула, як брудно вилаявся Лішкорт. Він не міг відійти від того, що зв'язав. А я вдаривши кілька разів, усім яством відчула, що цей спробує потягти мене в портал до сусідів. І звідки ці тільки беруться? Тому вивернувшись, першою закинула його в портал у найнебезпечнішу ділянку лісу, там, де зараз найбільше нечисті.

— Тепер я вірю, що всі твої перемоги більш ніж заслужені, — сказав магістр Вілрок, здається, він трохи шокований. — Куди ти його закинула?

— У ліс, до нечисті. Якщо не помре, зачистить трохи, поки вибиратиметься. Усе ж дідусеві менше роботи буде.

Прикрила на хвилинку очі й подивилася майбутнє. І своє, і того, кого закинула. На жаль, із лісу він вибереться, але вже одразу до своїх. Виявляється, темний, що прийшов у цей світ, може відкривати портал у свій світ і по одному витягати своїх прихильників. Але може він витягати не всіх, а тільки тих, хто не сильніший за певний рівень. Інакше руйнується портал. І він хоче мене вже не просто як іграшку. Він від чогось вирішив, що я зможу стабілізувати йому портал і пропустити його армію, і він тоді поневолить цей світ. Хотіла далі подивитися, але мене зі спини обійняли улюблені руки. А потім почула Гора, здається, він чолом у мене уткнувся.

— Приходь до тями кошеня. Алекс, неси її відпочивати. Вона занадто виклалася сьогодні, їй потрібен хороший сон, а перед цим нагодувати гарненько.

— Слухаюся татко, — фиркнув з усмішкою друг.

А я насилу розліпила очі і виявила себе на руках у Алекса. Він ніс мене вже по академії. У їдальні посадив на лавку і швидко сходив за їжею. Простежив, щоб я добре поїла і відвів у мою кімнату.

— Мені потрібно в душ, — уперлася я.

Мене привели до ладу заклинанням. І після цього поклали спати.

— Завтра прийду на твоє випробування, — почула засинаючи.

Вранці прокинулася від того, що сусідка мене трясе.

— Прокидайся, сигнал до підйому вже був.

Я зі стогоном сіла. Голова була чавунна. Латана, бачачи мій сумний стан, поклала руки мені на голову і в ній напрочуд прояснилося.

— Тобі терміново потрібно поїсти. І бажано прийняти прохолодний душ, допоможе підбадьоритися. Хлопець у тебе класний!

Я зиркнула на неї ревниво, але все ж подякувала і втекла в душову. Холодний душ підбадьорив і я відчула голод. Швидко вдягнулася і повністю зібравшись побігла до їдальні. Хлопці з моєї академії спіймали мене у свої обійми. Вони жадали привітати мене.

— Хлопчики, я голодна, дуже.

— Хлопці, терміново годуємо наш талісманчик, а то вона нас покусає.
 Мені принесли кашу і багато м'яса.

— А де помідори?

Хлопчаки розсміялися, і один із них збігав ще за салатом. Поки їла, слухала хлопців. Виявляється, я набрала максимальну кількість балів із можливих. І завдяки цьому наша академія нарівні зі столичною.

— Як Рон?

— Блідий, від нього тобі окрема подяка. Він бачив, у якому стані Стів потрапив до лазарету.

— Через скільки у нас початок?

— Півтори години. Тож наїдайся!

Я наїлася і навіть злегка переїла. Щоправда, це відчуття протрималося недовго. І до початку останнього випробування знову було відчуття легкого голоду. Зате енергія вже била через край.

— Дивлюся, шило прокинулося і вимагає дій, — сказав у мене за спиною магістр Ялін — готова?

— Так. Рада вас бачити, магістре. Не думала, що ви повернетеся.