Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Він мені по-доброму посміхнувся і проводив на перший ряд до моїх хлопців з академії. На поле виходило двоє чи троє учасників і випускали нечисть, і завдання хлопців було вижити самим і по можливості працювати в команді.

— А нечисть знерухомити потрібно чи вбити? — запитала в магістра Лішкорта і Яліна.

Тому що, перша трійка просто ганяли невелику зграю нечисті. Хоча часом здається, що це нечисть їх ганяє.

— Убити, бо інакше вони не вийдуть із поля. Біля виходу теж сюрприз. Просто хлопці до нього ще не дісталися.

Через годину перша трійка з горем навпіл впоралася. Були неабияк покусані, але не переможені. Далі оголосили мене і Стіва.

— Командна гра, — нагадав Лішкорт.

Варто було підійти до входу на арену, підійшов і Стів.

— Ну що киця, задамо жару?

Я подивилася на трибуни, Алекса було не видно, він обіцяв прийти.

— Ходімо, — сказала спокійно.

Вийшли, озирнулися. Було підозріло тихо і поки що нікого не побачили.

— Зброю нам де брати? У мене з собою тільки кинджали.

— На тій стіні, — показала Стів, — не подобається мені це, занадто тихо.

"Ми серед глядачів" — почула Гора — "удачі котя".

Посміхнулася і почула фирк, надто знайомий фирк, від якого шерсть на спині стала дибки.

— Стіве, ти швидко бігаєш?

— Так, а що?

— Біжимо!

Треба віддати належне хлопцеві, він не озирався і не ставив дурних запитань. І тільки це допомогло нам уникнути бичачих рогів. Стів примудрився бігти і лаятися. Найгірше, коли нам назустріч вискочив ще один бик. Ми кинулися врозтіч. І два бики, зіткнувшись лобами, почали боротися.

— Щось не пригадую, щоб цих биків відносили до нечисті, — пробасив Ялін і подивився на Лішкорта — Це звичайні тварини, тільки до біса небезпечні. І в дітей мало шансів вижити.

— Знаю! — рявкнув Лішкорт і кулею вилетів із глядацького місця.

Ялін помітив, що до ректора лич біг наввипередки з куратором драконів.

— Це не за планом! — різко відповів їм ректор — У них мали бути мертві вовки і дрібна нечисть, а не це!

— Списи скиньте їм. Тільки посадивши на спис, можна вбити такого бика, — сказав спокійно Ялін, він теж швидко дістався до ректора. — І я так розумію, потрапити до дітей ми зараз не можемо?

— Ні, — сказав сипло ректор.

— Списи, звичайнісінькі без магічної начинки скиньте їм.

— Вони є на стіні зі зброєю. Але чи здогадаються діти?!

— Лія догадлива.

Ми тим часом зі Стівом озирнулися. Побачили стіну зі зброєю і стали пробиратися до неї. Побачили невеликі виступи, на які, за бажання, можна забратися.

— Чорт, тут ще й нежить і нечисть, — сказав хлопець.

Ми швидко схопили мечі, а я ще зняла кілька списів і поклала біля стіни. Бики поки що були зайняті один одним. Ми з хлопцем трималися поруч, прикриваючи спину один одному. І забули про те, що ми взагалі-то, суперники. Першими побачили трьох великих вовків, від яких уже несло мертвечиною.

— Добре збереглися, можна вбити і мечами, і рубаючими заклинаннями. Полюють зграєю.

Кинула скануюче заклинання.

— Так, їх усього троє, на наше щастя. Але у нас тут ще невелика зграя дрібної нечисті. Яку тільки зброєю. Пропоную цих магією.

— Згоден.

Ми вдвох кинули по вовках ріжучі заклинання. З першого разу влучили в одного. Два інших понеслися на нас. І вже довелося мечем захищатися. Я підпустила вовка, що біг на мене максимально близько, відстрибнула вбік і рубанула магією. Стів уже витирав меч.

— Молодець, ти спритна.

— Не відволікайся, у тебе за спиною.

Прошипіла йому і кинулася вперед на дрібну собакоподібну нечисть. Хлопець сам швидко розвернувся і не відставав від мене, швидко працював мечем і кинджалом. З нечистю ми теж швидко впоралися, а потім знову почули фирк від биків. Дружно здригнулися. Обидва бики дивилися на нас.

— Диявол, — пискнув Стів. — Вони дивляться на нас.

— Не ворушись, — сказала йому ледь чутно. — Смикнешся завчасно, вони нас на роги піднімуть.

Ми кілька хвилин стояли майже не дихаючи. Я паралельно дивилася майбутнє. Биків підіслали особисто для мене, хтось із темних. Вони не збиралися мене вбивати, але хотіли, щоб я втомилася. Що мало статися після, побачити вже не змогла. Бики зірвалися на біг.

— На стіну! — крикнула Стіву.

А сама підстрибнула в повітря і підкинула себе магією. Опинилася на спині одного з биків, ну прямо як минулого разу з биками. Я ніби й на спині бика, але й не торкаюся його. Один бик біснується біля Стіва, а другий стоїть у подиві, не розуміє, куди я поділася. Крутиться на місці і мене не знаходить. А я тим часом намагаюся збагнути, як нам впоратися відразу з двома. Погляд сам собою впав на спис.

— Стіве, їх доведеться вбити.

— Здогадався. Але як?

— Списом у серце.

— Зовсім здуріла?

— Ну спробуй рубанути магією, вона тільки сильніше розлютить і майже не зашкодить.

Хлопець тихо вилаявся. Але зі стіни безпечно злізти не міг.

— Так-с, я відволікаю, ти береш спис і насаджуєш одного з них. Потім, так само ми з другим.

Я зістрибнула з бика і полоснула найближчого кігтями по крупу. За мною погналися обидва. Вдало вийшло зробити так, що під час одного маневру я підскочила під пузо бика дрібнішого і великий його підняв на роги. Кинув на пісок помирати.

— Біжи! — крикнув мені Стів.

З розбігу застрибнула на стіну вхопилася кігтями за виступ і повисла, підібравши ноги. Але хлопець не зміг підібратися зі списом і його самого ледь на роги не підняли. Він ледь зміг відскочити і бик зламав спис. Мені довелося швидко зістрибувати і поки бик ганяв хлопця, підібрала один уламок і другий цілий спис. Уламком запустила в бика, привертаючи увагу.

Бик відволікся, Стів правильно зробив і застрибнув на рятівний виступ. Бик побіг на мене, опустивши роги. Зробила глибокий вдих і повільний видих, узяла спис зручніше і пішла з траєкторії бика. Змусила його пригальмувати і знову кинутися на мене. Але тепер виставила вперед спис, так що він з розбігу насадився на нього. Я при цьому впала на спину, і, відкривши під собою портал, пішла вбік, тут же на арені викотилася. Тому що там, де я щойно була, впав мертвий бик. Поруч зі мною миттю опинився Стів і підняв із піску.