Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Мене от що цікавило весь цей час…  а-Сюань, чого ти змінив ім’я і зовнішність?

Багряний провісник також залишався на своєму місці, тримаючи батіг Одного шансу за спиною.

На обличчі його сяйнула хитра посмішка.

― Я просто від тебе хотів сховатись, ― простодушно зронив він.

Зевс розсміявся. Їхня розмова була зовсім не схожа на розмову давніх заклятих ворогів… вони говорили так спокійно, із цими надзвичайно фальшивими посмішками і навіть проявляли один до одного ввічливість, від чого Бек ставало іще страшніше…

― Недурно, недурно… ― проказав на це Білолиций. ― Ти завжди був розумним, а-Сюань…

Багряний провісник виставив руку із батогом уперед, тримаючи на обличчі все ту ж легку посмішку:

― Ти наклав закляття по периметру палацу, аби твої посланці не завадили нам пройти Виклик. Чого ти планував цим досягнути?

― О-о-о, ― протягнув Зевс уже трохи небезпечним тоном. ― А-Сюань, не змушуй мене сумніватися у твоїх здібностях. Ти ж прекрасно знаєш, чому я це зробив. І твоя дівчина знає… ― покосився він через плече Мін Чженя, наче збираючись зазирнути в очі Бек, котра знаходилась доволі далеко звідси.

Мін Чжень миттю посунувся вбік, загороджуючи йому поле зору. На його обличчі досі виднілась непохитна усмішка.

― Не боїшся, що я наважусь маніпулювати її життям, аби змусити тебе піти мені назустріч? ― ніби між іншим запитав Зевс.

― Можеш спробувати, ― таким же майже безтурботним тоном відізвався Багряний провісник.

― За останні роки довкола тебе з’явилось надто багато тих, через кого назовні знову пробивається а-Сюань із часів імперії Чжан… ― солодко протягнув Зевс. ― Як от, наприклад, скажімо, ти зовсім не знав, що сліпенька Цзиньань зовсім не сліпенька, а всього лиш прикидалась, бо служила мені, адже «злий дядько Білолиций уб’є братика Мін Чженя і всіх кого я знаю»… ― пропищав Зевс дитячим голоском.

Він явно очікував, що Мін Чженя це зачепить, викличе лють чи щось подібне, однак той і далі продовжував так само безтурботно всміхатися:

― Гм-гм.

― Що?! ― вмить рознервувався Білолиций, котрий чекав зовсім не такої реакції. ― Не смій навіть що-небудь казати, Цзиньань зараз у моєму палаці і як тільки ти що-небудь вчудиш, я підсвідомо накажу своїм слугам спороти їй горлянку, ― люто прошипів Зевс, аж скрегочучи зубами.

― Ти, я бачу, так і не набрався мудрості, а-Чжань, ― зронив холодним голосом Мін Чжень, хоча і далі посміхався легкою усмішкою. У такому образі він здавався просто шаленим. ― Ти і справді не додумався до того, що Цзиньань тобі набрехала? Ха-ха-ха, а ця дівчинка до біса смілива, чи не так? Наважитись брехати самому Білолицьому душогубу… та, зрештою, хто стане докопуватись до слів дівчинки, котра зовсім недавно стала демоницею і «нічого не вміє»?

― Що?! ― заревів Зевс, не в змозі переварити суть того, що його обкрутили довкола пальця.

― Вона одразу прийшла до мене і сказала, що ніякої сліпоти немає, а ти послав її шпигувати і погрожував моєю смертю. Далі все влаштувати було досить просто. Ця дівчинка ― далеко не промах і просто блискуче зіграла свою роль, дозволивши тобі «викрасти» її у а-Яна, а потім клястися, що поняття не має, яке закляття я застосував, аби заточити твої осколки. А зараз… ти думаєш, раз вона так майстерно зіграла свою роль, то не зможе вибратися із твого палацу? Хм, ― вишкірився Багряний провісник, готуючись, що Білолиций прямо зараз нападе. ― Вона тобі казала, що не вміє користуватися закляттям Телепортації?

― Я тебе вб’ю!!! ― заволав Білолиций, налітаючи на нього із кинджалом.

Багряний провісник легко вивернувся від удару.

― Давай. Але тоді ніколи не дізнаєшся, де твої осколки.

Білолиций враз почав налітати із набагато жорсткішими і швидшими ударами, ніж до цього, вкладаючи у них набагато більше люті.

― Ох, я дізнаюсь, повір, дізнаюсь! Не лише ти знаєш його! ― закричав Білолиций душогуб, налітаючи на Багряного провісника і ледь не зносячи його з ніг.

Вони зчепилися руками: Мін Чжень заблокував його удар правою рукою, Білолиций рвучко перевернув кинджал в руці, аби взяти його в іншу, проте ту руку Багряний провісник різко схопив і відвів назад. Їхні тіла викинули надзвичайно велику кількість сили, що всіх, хто билися в кількох метрах від них, віднесло в різні сторони.

Демон і бог пронизували один одного лютими поглядами, від чого вся сцена виглядала надзвичайно могутньо і епічно. Ханьфу Мін Чженя розвівалось на вітрі, а від сплеску енергії, викликаного їх з демоном зіткненням, із голови Зевса злетів капюшон, підставляючи дощу ідеально біле волосся, частина якого була зібрана у невеликий хвостик на макушці, залишивши над обличчям пару коротких неакуратних прядок.

По суті, їхня дуель виглядала дещо неправильною. Якби вони обоє не володіли магією, а мали у розпорядженні тільки фізичну силу, вищий і крупніший Мін Чжень з легкістю повалив би низького і худорлявого Зевса ще до того, як той би замислився над першим ударом.

І в ту ж мить, як Ребекка, спостерігаючи за їхнім боєм, про це подумала, Білолиций проричав:

― Я покажу тобі свою справжню силу, а-Сюань! Я покажу тобі силу трьох осколків воєдино!