Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

Але він змовк і більше нічого не говорив. 

– Йди зараз, Марі, – виснажено мовив він. – Я маю тебе захистити. Маю. Навіть від себе самого. 

Я вважала, що все це дурниці. Що він придумав проблему на рівному місці – і що якби він сказав мені прямо, що ж відбувалося, я могла б допомогти. І це точно було краще, ніж мовчки страждати поодинці…

Та я не встигла нічого з цього повідомити Арденові – бо цього разу він не просто прочинив двері магією, а ще й підхопив мене її потоками та обережно, практично ніжно, виставив геть. 

Двері клацнули, замикаючись. 

Поряд хтось зойкнув і кинувся тікати. Я швидко обернулася – тільки щоб побачити біляву потилицю з туго закрученим волоссям та край пишної, дуже пишної рожевої сукні, що відразу ж зникла за поворотом. 

Швидкий стукіт підборів на сходах підказав мені, що дівчина вже втекла. Певно, це й була та достойна леді, яка мала вже завтра стати дружиною Ардена. 

Можливо, варто було побігти за нею та дізнатися, хто ж це, але я була надто втомлена, аби робити бодай щось з цього. Тож я тільки поплелася до своєї кімнати, впала на розкішне покривало й заснула, ледве донісши голову до подушки.