Читати книгу - "Кримінальне право України. Загальна частина."

Таке саме положення закріплено і в КК Російської Федерації. Як зазначається у ст. 8 кодексу, підставою кримінальної відповідальності є вчинення діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого цим Кодексом.

Лейленд Пітер. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство / Пер. з англ. П. Таращук. — К.: Основи, 1996. — С. 42, 44.

На сьогодні юридичні особи можуть бути суб’єктами злочинів за кримінальним законодавством Англії, США, Канади, Шотландії, КНР, Ірландії, Люксембурга, Данії, Нідерландів, Португалії, Франції, Фінляндії та деяких інших держав. Найбільш чіткий та довершений вигляд інститут кримінальної відповідальності юридичних осіб отримав у Франції, незважаючи на те, що першість у встановленні такої відповідальності належить державам англосаксонської системи права. Згідно з КК Франції до кримінальної відповідальності може бути притягнуто будь-яку юридичну особу, виключаючи державу. В першу чергу мова іде про юридичних осіб приватного права: про комерційні товариства, різноманітні асоціації, фонди і тому подібні цивільно-правові об’єднання, а також про приватні групи, що мають законодавче походження і профспілки. Кримінальна відповідальність може бути покладена і на іноземних юридичних осіб приватного права у випадках, коли юрисдикція французьких судів розповсюджується на вчинені діяння. Така перша категорія юридичних осіб. Друга ж представлена юридичними особами публічного права.

Більш докладно ознаки психічних розладів вивчаються в курсі судової психіатрії.

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх будуть розглянуті в окремому розділі.

Наприклад, § 15.20 КК штату Нью-Йорк (США), § 304 КК штату Пенсільванія (США), розділ 9 КК Австралії, ст. 14 КК Республіки Болгарія, ст. 14 КК Іспанії, ст. 47–48 КК Республіки Корея, ст. 34–38 КК Республіки Сан-Марино, ст. 225, 233 КК Сирії, ст. 122-3 КК Франції, § 16, 17 КК ФРН, ч. 2, 3 ст. 38 КК Японії.

В КК України 1960 року діяла ст. 126, що передбачала відповідальність за образу. В КК України 2001 року відповідальність за образу не передбачається.

У деяких державах карним визнається лише замах на злочин і кінчений злочин (ст. 15 КК Італії; § 23 КК ФРН; ст. 125-5 КК Франції тощо).

Каральна система Російської Федерації передбачає штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород; обов’язкові роботи; виправні роботи; обмеження з військової служби; конфіскація майна; обмеження волі; арешт; тримання в дисциплінарній військовій частині; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі; смертна кара. Каральна система Великобританії до основних видів покарання відносить: довічне позбавлення волі; тюремне ув’язнення; штраф; громадські роботи; обмеження волі; денні центри виховання і додаткових покарань — компенсація (винагорода потерпілого); конфіскація майна; дискваліфікація (позбавлення певних прав). За КК Франції кримінальними покараннями визнаються: довічне позбавлення волі; тюремне ув’язнення, а до виправних покарань віднесено: тюремне ув’язнення, штраф, штрафо-дні (регулярне внесення засудженим до державного бюджету певної, визначеної судом, грошової суми; кількість штрафо-днів не може перевищувати 360); громадські роботи. КК ФРН передбачає основні покарання: довічне позбавлення волі; позбавлення волі; грошовий штраф у денних ставках; майновий штраф. Додаткове покарання — заборона керувати транспортним засобом і додаткові наслідки — позбавлення права обіймати певні посади, права користуватися правами, одержаними в результаті публічних виборів, права бути обраним і право голосу. За кримінальним законодавством США передбачено такі види покарань — смертна кара; довічне позбавлення волі; тюремне ув’язнення; обмеження волі (умовна пробація); штраф; реституція (компенсація). За кримінальним законом Японії — смертна кара; позбавлення волі без примусової праці (тюремне ув’язнення); штраф; кримінальний арешт і додаткове покарання — конфіскація майна.

Тяжкий психічний розлад — розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишнє, власний психічний стан і поведінку.

У багатьох державах прийняті окремі (спеціальні) закони про відповідальність молодих злочинців. Зокрема, Закон ФРН «Про відправлення правосуддя по справах неповнолітніх» 1953 р., у редакції 1974 р., стосується неповнолітніх, які досягай до моменту вчинення злочину 14 років, але не досягай 18-ти років, і молодих злочинців, які досягай 18 років, але не досягай 21 року. У законодавстві Великобританії частиною першою Закону «Про кримінальну юстицію» 1982 р. встановлено основні принципи поводження з молодими злочинцями віком від 14 до 21 року і які саме покарання можуть їм призначатися. До таких осіб суд може застосувати: 1) нагляд з боку чиновника пробації строком від 12 місяців до 3 років; 2) опіку з боку батьків, родичів або іншої особи; 3) штраф розміром від 200 до 5000 фунт. стерл.; 4) виконання безоплатних роби від 40 до 120 год.; 5) обмеження волі з утриманням під наглядом в установах для молодих злочинців (центрах затримання) від 21 дня до чотирьох місяців; 6) позбавлення волі щодо осіб віком від 15 до 21 року — мінімальний строк цього виду покарання — понад чотирьох місяців, максимальний прирівнюється до строку позбавлення волі дорослих