Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

235
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 111 112 113 ... 126
Перейти на сторінку:
през моєго рот

Голосить: всі, що панщину робили,

Віднині вільні. Панщина є tot, 61

Сам цісар той дарунок учинили!

Панам з ціс[арських] кас за то прийде заплата!

А хлоп щоб dankbar 62 був і лапав атентата».

 

12

Народ мовчить, глядить на батька мого,

Що на лині мінивсь і зуби стис.

«O, Sapperment! 63 - враз вирвалось у нього.-

Так от який над нами шнур завис!

Недаром цар вербує слуг так много.-

Знать, в сорок шестім нас не всіх загриз.

А чи не каже він хлопам у тім патенті,

Щоб знов несли ножі й ціпи панам в презенті?»

 

13

«Herr Schlachzitz,- гордо відповів комісар,-

Не ображай цісарський Majestät! 64

Добра лишень для всіх бажає цісар,

Про ціп і ніж ist hier ja keine Red!

Und Revoltanten, Herr,- ich sag nur dies, Herr,-

Es ist vorbei mit ihnen, ist zu spät!

Der Bauer ist für uns! 65 Як вовк ввірвесь до хати,

Найдуться вірні пси, щоб вух йому нам’яти!»

 

14

«О, вірні пси - тих, певно, не хибне,-

Тих, psia krew, panie, аж замного нині!

Не тільки вовка, але і мене

Готові з’їсти в найближчій хвилині!

Та се й не пси, най тільки пан зирне,-

Але скажені пажерливі свині!

Пес пана не куса! Ану, ти, біс лабатий,

Стрібуй-но моїм псам свій патент прочитати!

 

15

«Гей, гайдуки, до псарні сього пана,-

Най псам також про волю прочитає!»

«Herr Schlachzitz, то образа неслиханна!» -

Пищить комісар. Батько не пита.

Вся злість, що накипіла в нім відрана,

На бідного урядника зліта.

Два кріпкі гайдуки під руки го спіймали

І з глупим реготом до псарні з ним помчали.

 

16

У батька псів було, мабуть, зо сто

Усяких родів, величі і масті,

Домашні й польовні. Стояло то

В високій огорожі, а почасти

На ланцюгах. Не дай г[осподь], щоб хто,

Окрім псаря, посмів туди попасти!

В тій огорожі їх, мов мурашок, роїлось,

Все вічно дзявкало, скиглило, вило й злилось.

 

17

Комісар зразу, знать, не розумів,

Небезпеченства дивної афери,

До гайдуків щось мимрив, бубонів.

Немов ягня до смочої печери,

Його тягли. А батько до хлопів

Зблизивсь. «А що ви стали так, бургери?

Вже вольні? Козаки, замкніть там браму швидше

Кладіть їх зарядом! Різок сюди, патиччя!»

 

18

В тій хвилі з псарні крик роздавсь страшний.

Що приглушив собак виття скажене:

«Рятуйте, люди!» - І мов в день літній

З навислих хмар грім гряне і прожене

Глуху тишу, і дощ за ним рясний

Поллєсь на поле, спрагою зв’ялене,-

Так дрогнули на крик селяни й заревіли:

«Комісар серед псів! Комісара пси з’їли!»

 

19

І наче повінь, розірвавши гать,

По чистім полю котить дикі вали,

Так кинувсь люд комісара спасать.

Під напором ворота затріщали

«Ламай паркан!» - безпам’ятні кричать.

А на комісарі вже пси порвали

Штани й литки; лиш те й вгледіли очі люду,

Бо верхню тіла часть запхав він в песю буду.

 

20

Та не до сміху видався той вид

Хлопам; вид крові роз’ярив їх нерви.

«Бий клятих псів! Вали колом! Досить

Нажерлись праці наших рук ті стерви».

Пекельний галас, дзеньк і стон; скиглить

Псів стадо, йдуть удари без перерви.

За п’ять, за шість хвилин сповнилась месть народу,

І кров’ю псів була окроплена свобода.

 

21

Між тим комісар виліз і відсапав

І крикнув: «Пана під арешт беріть!»

Отець стояв, як стовп; він вже полапав,

Яку дурницю стрілив був вперід.

З кривавими литками вже чалапав

Комісар ’д ньому й люд за ним услід.

«В’яжіть його!» Отець без опору піддався.

Бо гіршої біди від лютих товп боявся.

 

22

Дармий був плач, заклинання дармі

Моєї мами; комісарські рани

Були сильніші свідки, хоч німі.

На довгім шнурі, перучи бичами,

Хлопи пігнали батька. У тюрмі

Брудній, поміж злодіями й жидами

Два тижні продержав його комісар з месті,

Потім per Schub 66 вночі велів домів відвести.

 

От скільки я традицій політичних

Із дому виніс - невеликий скарб.

Дитячий вік мій плив без поетичних

Пригод, та все ж і без понурих фарб.

З дітьми сільськими я в іграх уличних

Помалу бігав: часто на свій карб

У кухні мама їх гостила потай тата,

Котрий все воркотів: «Різунські гаденята!»

 

Замість усіх цих строф І. Франко подав у друкованому тексті нові (6-8-у), яких в автографі нема. Дальший текст автографа відповідає надрукованому текстові аж до кінця другого розділу, а після цього в рукописі (с. 35) йдуть такі невикористані строфи:

 

41

Та що, на те, мабуть, сю правду я

Пізнав, щоб зараз з неї наругатись!

Прийшла весна, збудилась кров моя,

І враз роботи я почав лякатись.

Проклята страсть, немов з-під пня змія,

Чимраз живіше стала прориватись.

Я трохи ще боровсь, но се було даремно,-

Я чув, як мулить щось внутрі, стається темно.

 

42

Неначе звір голодний, некормлений

З розкішним риком кидаєсь на жир,

Так я нараз, безпам’ятний, скажений,

Подався в розкошів змислових вир.

Парний, мов вітер, пилом насичений,

Затьмить, закриє небо вдаль і вшир,

Так страсть заволокла весь світ передо мною,

Змела до праці хіть, немов сміття мітлою.

 

43

Ще, може б, я не швидко був подався,

Коли б не

1 ... 111 112 113 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."