Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

А зараз час спати. Чесно кажучи, сьогодні весь день я поривався все кинути і почати повернення на берег. Але мене зупиняло те, що я вже чимало зусиль вклав у ремонт корабля, те, що не зможу із собою потягти тіло, і те, що зовсім не впевнений, що знаю точно, де земля. Тож доведеться мені продовжувати займатися кораблем.

Запис у журналі спостережень: день 248

Сьогодні я закінчив із підготовкою ритуалу. Тепер залишилося чекати, коли в ритуальному колі накопичиться необхідна кількість мани - і можна починати ритуал.

З першорядним ремонтом корабля теж закінчив. Закрив навіть пробоїни в надводній частині. З різного ганчір'я, яке було знайдено на борту корабля, я зміг пошити невелике вітрило. Воно всього двадцять п'ять квадратних метрів і слугувало в ролі стакселя на грот-щоглі. Для п'ятдесятиметрового корабля площа парусності занадто мала. Але навіть так мені вдалося отримати деяку керованість корабля і розвинути швидкість близько семи кілометрів на годину, і це не за вітром, а під кутом у дев'яносто градусів. На жаль, через малу парусність і відсутність грота йти проти вітру без магії можливості не було. Тож, якщо мені навіть і знадобиться кудись іти проти вітру, то треба буде чекати на зміну напрямку вітру.

Але найбільшим досягненням я вважаю те, що привів до ладу капітанську каюту на нижній палубі і відмив там усе від крові. Тепер можна ночувати під дахом без будь-яких складнощів. Сюди ж я переніс трітірі, а то її шкіра, навіть перебуваючи в тіні, починала лущитися як від сонячних опіків. А тут у каюті начебто лущення відбувалося повільніше.

На самій палубі мені вдалося розібрати повністю обидві зламані щогли. Велика частина дерева була безслідно загублена ще під час шторму. Решту деревини я спустив у трюм. Стане в пригоді ще. Саму палубу вдалося розібрати на останки згорілих надбудов, і тепер вона практично повністю порожня. Верхня поверхня палуби обвуглена майже повністю, але не згоріла. Останками надбудов я абияк закрив дірки на палубі, бо два дні тому йшов дощ усю ніч, і через дірки ми набрали кілька тонн води. Потім довелося попітніти, відкачуючи її. У майбутньому цього більше не повинно бути.

Загалом я чимало роботи зробив за минулі дні. Сумніваюся, що без магії впорався б і з десятою частиною цього. Але магія, особливо рунна магія, мені дуже сильно допомогла в ремонті. Зміцнити, з'єднати, зростити. З усім цим мені непогано вона допомогла. Дуже дякую тобі Лінгрет. Я завдяки постійному створенню артефактів непогано розібрався в рунній магії, нехай і на початковому рівні. 

Сьогодні в мене день відпочинку. Треба все-таки іноді відпочивати. Користуючись тим, що на борту нікого немає, крім мене - не вважати ж за розумного дівчину - я роздягнувся догола і просто засмагав на дерев'яній платформі, яку створив спеціально для цього.

Зараз головне - вселити в тіло Сальміру. А подальші плани створюватиму пізніше. Хоча, в принципі, вони доволі зрозумілі: стати сильним магом і повернутися додому. Я, до речі, згадав про спеціалізацію магів, яка могла мені допомогти знову стати людиною. Це метаморфомагія.  Наскільки я знав, у людей цей дар часто зустрічається, і вони з легкістю могли себе перебудовувати як хотіли, але метаморфомагії можна і навчитися. Хоча це складно. Я пам'ятав зі шкільного курсу про метаморфа, який спочатку був вогневиком, але після того, як під час ліквідації групи терористів його сильно поранили, і йому в підсумку довелося ампутувати обидві ноги, він зайнявся вивченням метаморфомагії, оскільки на висококласного цілителя грошей у нього не було. Через десять років цей маг став капітаном найрезультативнішої команди спортсменів на міжнародних змаганнях. 

І він уже був на двох ногах, своїх ногах, які собі відростив як метаморф. Так докладно нам про нього розповідали, бо за двадцять років до того моменту він навчався в нашій школі. І під час мого дитинства він підтримував свою колишню школу різноманітними подарунками: то оновить усі артефакти в медпункті, то тир відремонтує власним коштом. От і боготворили його вчителі.

Моє бажання  було більш амбітним. Я хотів не просто відростити кінцівку, яка в новому тілі відросте і так, а змінити своє тіло мутанта так, щоб стати людиною. Дуже не просте завдання. Буде дуже складно це зробити, але цілком можливо. Нехай не через рік і не через десять, але після того, як я освою спочатку магію землі, візьмуся за метаморфомагію. І, врешті-решт, зможу повернути собі людське тіло, скільки б це часу не зайняло.

Поки що треба намагатися з усіх сил. Рвати всі жили і вчитися, ставати сильнішими. А кого я обманюю, я буду це все робити, але не так, щоб втратити смак до життя.  Головне не перегоріти, інакше все могло закінчитися зашморгом на шиї. Знав я таких, їх нічого не цікавило, крім роботи. Зрештою, одного мого товариша врятували, після того, як він вистрибнув із вікна двадцять третього поверху. А ось його тримісячного сина, якого він прихопив із собою, - ні. Щоправда, надовго він не пережив сина. Після психологічного обстеження його відправили в психдиспансер, він там помер від отрути. Розслідування потім показало, що дружина помстилася йому за смерть сина таким чином. Її, що цікаво, відпустили на волю з умовним покаранням. Тож, маючи такий приклад, я не буду сильно перенапружувати себе, щоб самому потім не перегоріти.

Ось і сьогодні в мене весь день буде присвячений саме відпочинку і більше нічому. Хіба що невеликому тренуванню телекінезу. Але це мені навіть у кайф. Я брав різні предмети і починав над собою створювати з них усілякі рухливі фігури. Тут і тренування, і гра - два в одному.

Запис у журналі спостережень: день 254

Стан здоров'я дівчини стрімко погіршується. З чим це пов'язано, я не знаю, але тепер кожні три-чотири години мені доводиться активувати артефакт малого зцілення. Благо, що я міг їх робити на верстаті хоч сотнями, та й вимагали вони, відверто кажучи, не так вже й багато мани. Я теоретично міг сам створити до трьох заклинань малого зцілення на своєму резерві. Проблема в тому, що воно занадто складне для мого все ще не найкращого контролю, плюс я маг землі, і заклинання магії життя мені даються складніше. А у зв'язку з сильною обдарованістю в магії землі, то набагато складніше. Але це не причина, щоб не намагатися створити його. Гадаю, за кілька днів мені все ж таки вдасться створювати його й самому, але застосовувати на дівчині я не ризикну, як і не на жодному з розумних, за винятком ворогів.