Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

559
0
06.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Володарка останньої фортеці" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 112 113 114 ... 122
Перейти на сторінку:
15. Щур

Якщо колись мені здавалося, що я бачила Асгейра в гніві, то зараз я змогла переконати, що помилялася. Він влетів у зал, наче сніговий вихор. В одній руці він тримав звичний меч, у другій - коротший клинок. Обидва леза були забруднені кров'ю. Багряні краплі виднілися і на дорожньому костюмі чоловіка.

Палаючий погляд Білого Кату зустрівся з моїми очима. Ноги самі підігнулися, і я впала на підлогу. Тремтячими руками, не в змозі відірвати погляд від розлюченого монстра, натягла на плечі свою накидку.

Асгейр відвів очі й подивився на тих, хто сидів за столом. Першим зреагував Болдр. Він схопився на ноги, смикнув за собою Домініку і відійшов якомога далі від Торгніра.

Коли Білий Кат рушив до короля, баронеси з писком підскочили та кинулися до виходу. Торгнір змінився в обличчі, повільно підвівся на ноги.

- Зупиніть його! - скомандував вартовим. Чоловіки приречено кинулися виконувати наказ, але проти маршала не протрималися й десяти секунд. Повітря наповнив брязкіт металу, вигуки поранених. Інші солдати вважали за краще кинути зброю і відійти з дороги чоловіка, але раптом перед маршалом виросла постать.

- Геть з дороги, Фаріде! - прогарчав Асгейр, піднімаючи меч, але бити не поспішав. Остров'янин дивився на суперника без страху, але з повагою говорив рівним тоном:

- У чому причина твого гніву?

Ці двоє добре знали один одного, це було очевидно з першого погляду. Торгнір теж тікати не збирався. Він визволив меч від шкіряної оболонки й дивився на Асгейра.

- Брат зазіхнув на моє! – крізь зуби видихнув маршал. Фарід здивовано моргнув, а потім обернувся до мене. Глянув у вічі, усвідомивши про що говорить Білий Кат. - Заберися з моєї дороги, Фаріде! Я врятував тобі життя колись, але зараз готовий забрати!

Остров'янин так само не рушив з місця, але він повернув голову, звернувся до короля, поставивши коротке запитання:

- Ти знав?

Торгнір розгнівано роздув ніздрі, свердлячи Асгейра поглядом, але все ж крізь зуби зізнався:

- Так.

Фарід здивовано підняв брови, але нічого не сказав. Повернувся до Асгейра, кивнув і опустив меч, відходячи вбік.

- Асгейр! - вигукнув Торгнір, дивлячись у вічі братові. - Стій, не роби дурниць!

Біли Кат зупинився на відстані трьох кроків від брата. Відкинув убік короткий клинок, залишивши тільки свій меч. Схилив голову, як хижак, готовий до кидка. Заговорив гуркітливим низьким голосом:

- Я допоміг тобі зайняти трон, Торгнір! Поклав до твоїх ніг усю Ольдовію! А натомість попросив тільки одне: залишити мені Валуа!

Повітря вібрувало від майже фізично відчутного гніву чоловіка. В очах короля промайнув неприхований страх перед братом. Але все ж таки він підняв меч, хоч і не втрачав надії відмовити маршала:

- Опусти меч і поговоримо, Асгейре! Ти зараз погрожуєш своєму королю!

Навіть по голосу я змогла розпізнати ту неприємну неживу усмішку маршала, яка колись дуже сильно мене лякала:

- Я вже вбив двох королів. Будеш третім!

Замахнутись Асгейр не встиг. Напругу, що розлилася по залі, розрізав жіночий крик:

- Асгейре, ні!

Власний голос видався чужим. Наче я досі спостерігала за собою збоку. Але зараз гостро відчула, що не хочу більше бачити крові. Не можу дозволити Асгейру вбити власного брата.

Меч Ката завмер у повітрі. Блідий король придивився до очей маршала, виставивши клинок перед собою, і голосно промовив:

- Правильно, Асгейре. Прислухайся до слів майбутньої дружини.

Останні два слова монарх виділив інтонацією. Ще кілька хвилин брати в абсолютній тиші дивилися один на одного, а потім Асгейр різко відвернувся і швидко підійшов до мене. Ривком підняв на ноги, придивився до обличчя. Я посміхнулася, відчуваючи, що якщо заплачу прямо зараз, то він таки позбавить короля Мілаїри голови.

- Виведи її, - тихо доручив комусь Асгейр.

- Слухаюсь, - несподівано пролунав за спиною голос Назаріо. Я здивовано обернулася до констебля. Він узяв мене під руку і повів геть із зали. За нашими спинами зачинилися масивні двері.

- Ваша світлість! - До мене кинулася Альба, підхоплюючи під другу руку, хоч я цілком могла йти сама. - Як ви?

- Нормально, - здивовано вимовила. - Але що ви тут робите?

- Ми зустріли Ката в дорозі, - повідомила покоївка. - Він був більше схожий на розлюченого звіра, ніж на людину. Я думала, він уб'є і нас на місці, за те, що ми залишили вас. Ми розгорнули карету і помчали за ним назад.

- Він сам їхав? - Уточнила відчужено. Альба очікувано негативно хитнула головою:

- Ні, з ним їхав Арне Йансе. Виявляється, бард кинувся на кордон із Джастаною, щоб попередити маршала про те, що коїться у Вомон-ле-Тіссен.

- Треба буде йому подякувати, - втомлено видихнула я.

- Думаю, з ним розбереться третій принц, - задумливо промимрив Назаріо. - Він має намір залишити Валуа за собою.

- Думаю, йому це вдасться, - кивнула, проходячи до своєї кімнати. Назаріо кивнув і пішов, залишивши нас з покоївкою вдвох.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 112 113 114 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"