Читати книгу - "Київська Русь"

По тексту “Ізборника” розкидані красиві заставки, ініціали, виконані золотом і фарбами. На полях знаки зодіака: Діва, Стрілець, Рак, Єдинорог тощо.

Найближчою аналогією груповому портрету сім’ї Святослава є мініатюри із “Трірського псалтиря” (1078 — 1087), написаного в кінці X ст. для трірського архієпископа Егберга. Пізніше книга перейшла у власність Гертруди — дружини великого князя Ізяслава Ярославича. На її замовлення псалтир доповнили кількома вихідними мініатюрами. На одній із них — портрет сина Ізяслава і Гертруди — Ярополка і його дружини Ірини, а також самої Гертруди, яка припала до ніг св. Петра. Високою майстерністю відзначаються мініатюри “Різдво Христове”, “Розп’яття”, “Христос на троні”, “Богоматір на троні”. На полях книги — малюнки знаків зодіака. Це Стрілець в одязі руського воїна, Діва — червонощока руська дівчина в кокошнику, Водолій з роздутими щоками та ін.

“Юр’єве євангеліє”, порівняно з “Остромировим” і “Мстиславовим”, виглядає скромно. Написане в 1120 — 1128 рр. для новгородського Юр’євого монастиря Федором “Угринцем”, прикрашають його 65 ініціалів та заставок, виконаних з неабиякою фантазією і майстерністю. Ініціали у вигляді людей, фантастичних звірів і птахів, плетива рослинного орнаменту нагадують сюжети на київських браслетах-наручах, чернігівських кам’яних рельєфах.

Чудовою пам’яткою мистецтва “книжного строения" є Радзивіллівський літопис, прикрашений кольоровими мініатюрами (їх 618). Вони виготовлені у XV ст., але з давньоруських оригіналів кінця XII — початку XIII ст. Як вважає Б.О. Рибаков, який зіставив мініатюри з текстом літопису, багато з них зв’язані не тільки з Володимирським лицевим зводом 1212 р., а й з деякими київськими літописами. Завдяки пензлю невідомих художників, які користувалися лаконічною і об’ємною мовою символів, ми маємо можливість заглянути в живу історичну дійсність X — XIII ст.

Роботою південноруських художників вважають дослідники мініатюри “Хлудівського псалтиря”, “Хроніки Георгія Амартола”, “Добрилового євангелія”.

Наукові знання. Науково-природничі знання в Київській Русі, як і в інших країнах середньовічної Європи, перебували під сильним впливом “Шестоднева” Іоанна, екзарха болгарського, а також трактатів Козьми Індикоплова. В уяві останнього земля становила собою чотирикутник, який омивається з усіх сторін океаном, всередині має моря — Середземне і Каспійське — і два заливи — Перський і Аравійський. За океаном знаходиться земля, оточена стіною, що переходить у небосхил.

Звичайно, ця фантастична будова землі і неба задовольняла далеко не всіх. Із географічного опису “Повісті минулих літ” можна зробити висновок, що Нестору земля уявлялась інакше. Говорячи про спадщину трьох синів легендарного Ноя, він називає майже всі країни Європи, Азії і Північної Африки, їх моря, ріки, острови. В детальному описі шляху “Із Варяг в Греки” він підкреслює, що із Варязького моря можна припливти до Риму, а від Риму в Понтійське (Чорне) море, в яке впадає річка Дніпро, котра системою річок і озер пов’язана з тим же Варязьким морем.

Широка виробнича діяльність, розвиток ковальського, ювелірного, склоробного, керамічного та інших ремесел обумовили освоєння знань в галузі фізичних і хімічних властивостей матеріалів. Торгівля, монументальне будівництво, літочислення сприяли розвитку математичних і астрономічних знань. Згідно з дослідженнями Ю.К. Афанасьева і Б.О. Рибакова, на Русі добре знали формулу обчислення площі кола.

Певних успіхів досягла також медицина, що базувалася на лікуванні травами. В “Печерському патерику” розповідається про двох київських “лічців” — професіоналів кінця XI — XII ст. — Агапіта і Вірменина, які користувалися великою популярністю серед населення Києва і, певною мірою, конкурували один з одним. Знали на Русі і хірургічне лікування. Про це, можливо, промовляють знахідки медичних інструментів, зокрема пінцетів і ножів. З літопису відомо, що київському князю Святославу Ярославичу видаляли пухлину — “рѣзанье желве”, щоправда, операція була невдалою.

Музика і театральні дійства

Важливою частиною давньоруської духовної культури була музика. Вона супроводжувала людину від її народження до смерті. На Русі великого поширення набули обрядові танці, пісні, скомороші ігри, гуслярські розспіви. Певно, саме таким співцем був знаменитий Боян, який жив при дворі Святослава Ярославича і славив подвиги князів, а також “славутний певец” галичанин Мітус, згадуваний літописом під 1241 р. Скоморохи-затійники були професійними акторами і музикантами. Вони виступали на княжих дворах і міських площах. Про розвиток музично-театрального мистецтва на Русі можна судити за знаменитими фресками на баштах Софії Київської. На одній із них зображено оркестр із семи виконавців, які грають на флейті, трубі, лютнях, гуслях, органі. Дослідники вважають, що тут представлено візантійський інструментальний ансамбль. З певністю можна стверджувати лише візантійський характер іконографії музикантів, а що стосується самих інструментів, то вони не можуть бути визнані специфічно візантійськими, які не мали поширення в давньоруському музичному побуті. Близькі за формою зображення музичних інструментів зустрічаються на мініатюрах Радзивіллівського літопису, на срібній чаші XII ст. із Чернігова, київських пластинчатих браслетах-наручах.

У розповіді “Печерського Патерика” про спокуси Ісаакія говориться, що біси “удариша в сопѣли, в гусли и в бубны и начаша имъ играти”[664]. Великим любителем музики і театралізованих дійств був Святослав Ярославич, при дворі якого, крім уже згадуваного Бояна, напевно, утримувалась трупа музикантів і скоморохів. Про це ми довідуємось із “Жития Феодосия Печерского”. Коли печерський старець увійшов до храму, то його погляду відкрилася картина музично-театрального дійства. “И се видѣ многыя играюща прѣдъ нимь: овы гусльныя гласы испущающемъ, другыя же оръганьныя гласы поющемъ, и инѣмъ замарьныя пискы гласящемъ, тако вьсѣмъ играющемъ и веселящемъся, яко же обычаи есть прѣдъ князьмь”[665].

Ще раніше подібна музично-театральна група була при дворі Святополка Окаянного. Літописець, засудивши князя за вбивство братів Бориса і Гліба, зауважує: “Лютъ бо граду тому, в немъ же князь унъ, любя вино пити съ гусльми и с младыми свѣтникы”[666].

У “Слове о богаче Лазаре” (XII ст.) говориться, що гуляння панів — “жития обнощьная” — супроводжувалися “весельем многим”, з “гусльми и свирельми”, “воплями и песнями”. Скомороші танці та ігри, які вийшли з глибокої язичницької старовини, мали надзвичайне поширення на Русі, хоч і засуджувались Руською православною церквою. В повчаннях і проповідях вони називаються “поганськими” звичаями або “сатанинськими” обрядами. Музичні інструменти типу гудків, гуслів, сопілок знаходять під час археологічних розкопок, зокрема в Новгороді, де добре зберігається дерево. В Києві виявлено кістяні кастаньєти.

Після прийняття християнства на Русі поширився хоровий спів, одно- і багатоголосий. Відомою була і нотна система, так звані крюкова і кондокарна нотації, що засвідчує високий рівень розвитку давньоруської музичної культури.

Архітектура

Архітектурний образ міст і сіл Київської